Парове опалення в приватному будинку

Автономні системи опалення дозволяють відчути незалежність від централізованого тепла. Найчастіше вони функціонують на основі рідкого теплоносія, але зустрічаються і парові системи, де теплоносієм виступає пара, нагріта до високої температури. Парове опалення в приватному будинку, схема якого буде описана в цій статті, не позбавлене певних недоліків, але має деякі плюси.

Схема парового опалення у приватному будинку

Розглядаючи схему парового опалення в приватному будинку, слід виділити в ній такі елементи, що становлять її конструкцію:

Проста схема парового опалення, що застосовується у приватних будинках та виробничих будівлях.

• Паровий котел - тут використовуються спеціальні котли, що забезпечують підігрів води до високої температури;
• Розширювальний бачок – він використовується для генерації пари з води, що подається з котла;
• Радіатори – вони забезпечують виділення тепла та обігрів приміщень;
• Труби - забезпечують подачу пари і відводять конденсат, що утворився в результаті його охолодження;
• Насоси забезпечують нагнітання пари в опалювальну систему (встановлюються у великих будинках);
• Регулятор пари – забезпечує регулювання кількості пари, що подається в опалювальну систему.

Таким чином, схема парового опалення дуже проста - вона мало чим відрізняється від схеми звичайного водяного опалення. Інша річ, що використання парових систем у приватних будинках забороняєтьсящо пов'язано з питаннями безпеки людей. Але це не заважає використовувати пару для обігріву виробничих будівель та приміщень.

Дуже часто люди плутають парові системи опалення з водяними, називаючи останніми паровими. Сьогодні це слово міцно узвичаїлося, незважаючи на те, що воно означає зовсім інше.

Парове опалення працює за простою схемою. Котел нагріває воду, що є в системі, до високої температури, після чого вона потрапляє в розширювальний бак. Тут вона перетворюється на пару, температура якої може досягати +120-130 градусів. Далі пара надходить у труби і подається в радіатори, де він перетворюється на тепло, що обігріває приміщення. Сконденсована пара відправляється назад у паровий котел. Далі процес повторюється.

Схема руху води у будинку з паровим опаленням.

Звичайно, в сучасних парових котлах є системи безпеки, що дозволяють скинути тиск. Тим самим досягається низька аварійність парових систем. Як джерела живлення котлів використовуються газ, вугілля чи дрова. Парове опалення у приватному будинку на вугіллі дозволить забезпечити кімнати теплом навіть за відсутності централізованої подачі газу – це солідний плюс для заміських будинків.

Переваги та недоліки парового опалення

Як і в будь-якої іншої опалювальної системи, у парового опалення є свої переваги та недоліки. Розглянемо їх докладніше і почнемо з переваг:

• Невисока вартість обладнання – це очевидний плюс для будь-якого споживача;
• Низькі втрати тепла – висока економічність дозволяє зменшити витрати на обігрів приміщень;
• Висока тепловіддача – завдяки цьому забезпечується швидке прогрівання приміщень.

Не обійшлося і без недоліків:

• Підвищений рівень шуму – згадайте, як шумлять парові машини та паровози. Тому при заповненні труб і радіаторів пором ви чутимете шум;
• Висока температура труб та радіаторів – через високу температуру пари можливе отримання опіків;
• Високий рівень корозії окремих елементів – вирішується використанням дорожчих комплектуючих;
• Немає плавного регулювання температури – тут є лише регулювання подачі пари. Іноді температуру в будинку знижують шляхом відключення системи, що буде складно під час її роботи на вугіллі або дровах;
• Низький рівень безпеки – через можливі аварії парові системи опалення не застосовуються для обігріву житлових приміщень.

Звичайно, з окремими вадами можна боротися, але це загрожує додатковими витратами.

Принцип монтажу та вибір матеріалів

Дров'яний казан. Принцип його роботи досить простий: дрова, що згорають, нагрівають воду, перетворюючи її на пару.

Створюючи парове опалення приватного будинку своїми руками, необхідно ретельніше вибирати обладнання. Для початку необхідно визначитися з типом опалювального котла. Якщо у будинку є газ, слід вибрати газовий котел. Відсутність централізованої подачі газу вимагатиме вибору вугільного або дров'яного котла. Вугільні моделі мають гарну віддачу і не вимагають частого завантаження палива.

При монтажі системи опалення бажано використовувати мідні труби. Вони довговічні та дуже міцні, їх легко монтувати та з'єднувати, вони не вимагають частої заміни. Як альтернативу можна вибрати оцинковані труби або труби з нержавіючої сталі. Якщо мідь з'єднується пайкою, для зчленування зазначених труб використовуються різьбові з'єднання. Найбільш бюджетним варіантом є використання сталевих труб. Вони відрізняються низькою вартістю, але швидко псуються під впливом корозії.

Окрема увага приділяється високій якості застосовуваних сполучних елементів. Вони повинні забезпечувати якісне та надійне з'єднання – від цього залежить безпека всієї системи та безпека користувачів (виключаються опіки парою).

Монтажні роботи зводяться до прокладання труб та встановлення радіаторів. Труби повинні бути прокладені так, щоб забезпечити самоплив конденсату в котел. Пара найчастіше подається через верхню частину радіаторів, а конденсат забирається знизу. Якщо потрібно опалити двоповерхову будівлю, бажано використовувати насос, який забезпечить циркуляцію води та пари.