Сирдалуд інструкція із застосування офіційна відгуки аналоги. Сірдалуд – показання до застосування, побічні ефекти, відгуки пацієнтів. Болючий м'язовий спазм

Сірдалуд: інструкція із застосування та відгуки

Сірдалуд – лікарський препарат міорелаксуючої центральної дії.

Форма випуску та склад

Сірдалуд випускається у формі таблеток: білого або майже білого кольору, плоских, круглих, зі скошеними краями, з ризиком (таблетки 2 мг) або ризиками, що перехрещуються (таблетки 4 мг) на одній стороні і кодом OZ (таблетки 2 мг) або RL (таблетки 4 мг) на іншій (по 10 штук у блістерах) , у картонній пачці три блістери).

Склад 1 таблетки:

• діюча речовина: тизанідин (у вигляді тизанідину гідрохлориду) – 2 мг або 4 мг;
• допоміжні компоненти: лактози моногідрат, стеаринова кислота, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Тизанідин відноситься до міорелаксантів центральної дії. Він впливає на певні ділянки спинного мозку шляхом стимулювання пресинаптичних альфа 2 -рецепторів, що призводить до гальмування збудливих амінокислот, що активують рецептори до N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Це зумовлює пригнічення полісинаптичної передачі збудження лише на рівні проміжних нейронів, локалізованих у спинному мозку. Так як надмірний м'язовий тонус провокується саме таким механізмом, при його придушенні спостерігається зниження м'язового тонусу. Крім міорелаксуючих властивостей, тизанідин характеризується також центральним аналгетичним ефектом помірної вираженості.

Доведено ефективність Сірдалуду як при хронічних спазмах церебрального та спинального генезу, так і при м'язовому спазмі, що супроводжується гострими больовими відчуттями. Препарат знижує ризик розвитку клонічних судом та знижує спастичність, що зумовлює зменшення опору пасивним рухам та збільшення обсягу активних рухів. Міорелаксуючий ефект, що вимірюється за допомогою «маятникового» тесту і за шкалою Ашворта, і побічна дія(Зниження артеріального тискуі частоти серцевих скорочень) визначаються вмістом тизанідину у плазмі крові.

Фармакокінетика

Тизанідин всмоктується практично повністю та досить швидко. Його максимальний рівеньу плазмі крові реєструється приблизно через 1 годину після прийому Сірдалуду. Речовина значною мірою метаболізується при "першому проходженні" через печінку, завдяки чому біодоступність у середньому досягає приблизно 34%. Максимальна концентрація тизанідину становить 12,3 та 15,6 нг/мл після одноразового та багаторазового прийому лікарського засобу у дозі 4 мг відповідно.

Після досягнення рівноважного стану при внутрішньовенному введенні, середній обсяг розподілу дорівнює 2,6 л/кг. Тизанідин зв'язується з білками плазми приблизно на 30%.

Більша частина тизанідину (близько 95%) швидко метаболізується у печінці. In vitro процеси метаболізму, у яких бере участь ця сполука, здійснюються за допомогою ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому Р 450 . Метаболіти не відрізняються фармакологічною активністю.

Період напіввиведення активного компонента Сірдалуда із системного кровотоку в середньому коливається від 2 до 4 годин. Приблизно 70% прийнятої дози виводиться переважно із сечею у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді виводиться близько 4,5% тизанідину.

При прийомі 4 мг Сірдалуду у вигляді таблеток одночасно з прийомом їжі змін у фармакокінетиці тизанідину не спостерігається. Навіть з урахуванням зростання максимальної концентрації речовини в крові на третину при прийомі після їди цей ефект не має клінічного значення. У цьому випадку ступінь і швидкість всмоктування [згідно з даними про площу під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC)] не змінюються.

Для тизанідину при прийомі доз 1-20 мг характерна лінійна фармакокінетика.

У пацієнтів з дисфункціями нирок (КК менше або дорівнює 25 мл/хв) максимальний рівень тизанідину в плазмі в 2 рази перевищує такий у здорових добровольців. Кінцевий період напіввиведення у таких хворих становить близько 14 годин, що приблизно у 6 разів збільшує системну біодоступність тизанідину, яку вимірюють за AUC.

Дослідження фармакокінетики тизанідину у пацієнтів з дисфункціями печінки практично не проводились. Оскільки тизанідин переважно метаболізується у печінці за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому, дисфункції печінки можуть спровокувати збільшення системної дії препарату.

Достовірних відомостей про фармакокінетику препарату у хворих віком від 65 років немає. Фармакокінетичні характеристики тизанідину не залежать від статі, а вплив на них расової та етнічної приналежності не вивчався.

Показання до застосування

Згідно з інструкцією, Сірдалуд застосовують при хворобливому м'язовому спазмі, зумовленому функціональними та статичними захворюваннями хребта (поперековий та шийний синдроми), або після хірургічних операцій (наприклад, операції з приводу остеоартрозу тазостегнового суглоба або міжхребцевої грижі).

Препарат також застосовують при спастичності скелетних м'язів при захворюваннях неврологічного характеру, наприклад, при хронічній мієлопатії, розсіяному склерозі, дегенеративних захворюваннях спинного мозку, дитячому церебральному паралічі (у пацієнтів віком від 18 років) та наслідках порушень мозкового кровообігу.

Протипоказання

Абсолютні:

• тяжкі порушення печінкової функції;
• дитячий та підлітковий вік до 18 років (через обмеженість досвіду застосування у даної вікової категорії);
• одночасний прийом з ципрофлоксацином або флувоксаміном;
• гіперчутливість до основного або допоміжних компонентів препарату.

Відносні (Сірдалуд застосовують з обережністю):

• помірно виражені порушення функції печінки;
• порушення функції нирок;
• літній вік віком від 65 років.

Інструкція по застосуванню Сірдалуда: спосіб та дозування

Таблетки Сірдалуд приймають внутрішньо. Режим дозування підбирається індивідуально з урахуванням особливостей конкретного пацієнта.

Початкова доза становить по 2 мг тричі на добу, за такої дози мінімізується ризик виникнення небажаних побічних реакцій.

Пігулки різного дозування (2 і 4 мг) можна ділити на дві рівні частини.

• хворобливий спазм м'язів: по 2 мг або 4 мг три рази на добу. При необхідності можливе додаткове застосування однієї таблетки (2 мг або 4 мг), бажано перед сном, оскільки препарат може викликати сонливість;
• спастичність скелетних м'язів внаслідок неврологічних захворювань: початкова доза – не більше 6 мг на добу у три прийоми, потім дозу поступово збільшують на 2–4 мг кожні 3–7 днів. Оптимальний терапевтичний ефект відзначався при добовій дозі 12-24 мг у 3-4 прийоми через однакові проміжки часу. Максимальна доза – 36 мг на добу.

Пацієнтам старше 65 років та особам з помірними порушеннями функції печінки Сірдалуд призначають з обережністю, починаючи лікування з мінімальної дози, яку поступово підвищують до досягнення дози, оптимальної за співвідношенням ефективності та переносимості.

При нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) на початку терапії доза препарату становить 2 мг один раз на добу. Потім її поступово підвищують, враховуючи переносимість та ефективність Сірдалуду. При необхідності отримання більш вираженого ефекту спочатку підвищують дозу, одноразово приймається, а потім збільшують кратність застосування.

Скасування препарату проводять поступово, особливо у пацієнтів, які отримували Сірдалуд у високих дозах протягом тривалого часу. В іншому випадку існує ймовірність розвитку рикошетного підвищення артеріального тиску та тахікардії.

Побічна дія

• травна система: дуже часто – шлунково-кишкові розлади, відчуття сухості у ротовій порожнині; часто – нудота;
• серцево-судинна система: часто - зниження артеріального тиску (у деяких випадках виражене, аж до втрати свідомості та колапсу); нечасто – брадикардія;
• нервова система та психіка: дуже часто – запаморочення, сонливість; часто – порушення сну, безсоння;
• кістково-м'язова система: дуже часто – міастенія;
• лабораторні показники: часто підвищення активності ферментів печінки;
• інші реакції: дуже часто – підвищена стомлюваність.

При застосуванні Сірдалуду в малих дозах (при болісному м'язовому спазмі) перелічені побічні ефекти виражені помірно і проходять самостійно. Прийом більш високих доз препарату, рекомендованих при спастичності, призводить до почастішання випадків виникнення та підвищення вираженості побічних реакцій, проте по-справжньому тяжкі випадки, що вимагають відміни препарату, виникають рідко.

У клінічній практиці були відзначені небажані побічні явища з боку наступних систем та органів (частота їх виникнення не встановлена):

• печінка та жовчовивідні шляхи: печінкова недостатність, гепатит;
• нервова система, психіка та органи чуття: вертиго, сплутаність свідомості, затуманювання зору, галюцинації;
• інші реакції: синдром відміни, астенія.

Передозування

В даний час відомо декілька випадків передозування препарату, включаючи випадок, коли прийнята доза Сірдалуду склала 400 мг. У всіх ситуаціях, описаних вище, спостерігалося повне одужання, процес якого протікав без будь-яких особливостей. До симптомів передозування відносять сонливість, запаморочення, занепокоєння, подовження інтервалу QT, зниження артеріального тиску, нудоту, блювання, пригнічення дихального центру, коматозний стан.

Для виведення Сирдалуда з організму рекомендується багаторазовий прийом активованого вугілля. Імовірно, форсований діурез також сприяє прискореному виведенню тизанідину. Надалі може знадобитися симптоматична терапія.

особливі вказівки

Порушення функції печінки частіше спостерігалися у пацієнтів, які отримували Сірдалуд у дозі понад 12 мг на добу. У таких пацієнтів, а також у хворих із клінічними ознаками порушення печінкової функції (нудота, відчуття втоми, анорексія) рекомендується контролювати функцію печінки та проводити відповідні проби один раз на місяць протягом перших 4 місяців терапії. При рівнях аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, що стійко перевищують верхню межу норми в 3 і більше разів, препарат слід відмінити.

При розвитку сонливості на фоні лікування препаратом пацієнти повинні утримуватися від виконання робіт, пов'язаних із високою концентрацією уваги та швидкою психомоторною реакцією.

Застосування при вагітності та лактації

Контрольовані дослідження використання Сірдалуду у вагітних пацієнток не проводилися, тому його не слід призначати такій категорії хворих (за винятком випадків, коли потенційна користь переважує можливі ризики). Експерименти на тваринах не виявили явних ознактератогенності препарату. При його введенні тваринам у добових дозах 10 та 30 мг/кг спостерігалося збільшення гестаційного терміну. Зареєстровано випадки пренатальної та постнатальної загибелі плода, а також затримки його розвитку. При прийомі вищезгаданих доз самками у них виявлялися виражені симптоми седації та міорелаксації. Враховуючи площу поверхні тіла, вищезгадані дози перевищували максимально допустиму дозу для людини (становить 0,72 мг/кг на добу) приблизно в 2,2 та 6,7 рази.

Дослідження у тварин доводять, що тизанідин у невеликих концентраціях виділяється з молоком лактуючих самок. Не рекомендується застосовувати Сірдалуд у період лактації, оскільки відомості про проникнення цієї сполуки грудне молокоу людини відсутні.

Перед початком лікування Сірдалуд пацієнток репродуктивного віку слід отримати відомості про результат тесту на вагітність.

При введенні Сірдалуду в добових дозах 10 і 30 мг/кг самцям та самкам чоловічої та жіночої статі відповідно несприятливий вплив на фертильність був відсутній. У особин чоловічої статі, які отримували препарат у дозах, що перевищували 30 мг/кг на добу, та особин жіночої статі – у дозах, що перевищували 10 мг/кг на добу, спостерігалося зниження фертильності. Враховуючи площу поверхні тіла, зазначені дози перевищували максимально допустиму дозу для людини (рівна 0,72 мг/кг на добу) у 2,2 та 6,7 рази. При прийомі таких доз вагітними самками спостерігалися особливі клінічні симптоми, що виражаються в атаксії, зниженні маси тіла та виражених ознаках седації.

Лікарська взаємодія

Сирдалуд не рекомендується застосовувати одночасно з циметидином, рофекоксибом, тиклопідином, антиаритмічними препаратами (пропафенон, мексилетин, аміодарон), пероральними контрацептивами та деякими фторхінолонами (пефлоксацин, еноноцин, норфлокса норфлокса занидина і, як наслідок , подовження інтервалу QT c .

Сірдалуд з обережністю призначають одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (азитроміцин, амітриптилін, цизаприд)

При сумісному застосуванні з гіпотензивними препаратами можливе виражене зниження артеріального тиску та брадикардія; з рифампіцином – зниження концентрації тизанідину у плазмі на 50%, що призводить до зменшення терапевтичної дії Сірдалуду.

У пацієнтів, що палять (при викурюванні більше 10 сигарет на день), системна біодоступність тизанідину знижена майже на 30%, тому при тривалому лікуванні може знадобитися збільшення дози препарату.

Етанол може підвищувати ризик розвитку побічних ефектівпрепарату. Сірдалуд, у свою чергу, здатний посилювати переважну дію алкоголю на центральну нервову систему.

Антигістамінні засоби, снодійні та седативні препарати можуть збільшувати седативну дію тизанідину. Інші агоністи α 2 -адренорецепторів при одночасному застосуванні з препаратом Сірдалуд потенційно посилюють гіпотензивний ефект.

Аналоги

Аналогами Сірдалуда є Тизалуд і Мідокалм.

Терміни та умови зберігання

Зберігати при температурі не більше 25 °C у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.

Сірдалуд (діюча речовина – тизанідин) – центральний міорелаксант, що впливає безпосередньо на спинний мозок. Основною точкою застосування його зусиль є пресинаптичні альфа-2-рецептори. Стимулюючи їх, сирдалуд перешкоджає вивільненню амінокислот, що збуджують рецептори до N-метил-D-аспартату. В результаті на рівні вставних нейронів (інтернейронів) спинного мозку відбувається пригнічення полісинаптичної передачі нервових імпульсів. Оскільки за надмірний м'язовий тонус відповідає саме цей механізм, то при його пригніченні відзначатиметься зниження м'язового тонусу. Крім міорелаксуючого ефекту, сирдалуд має також помірно виражену центральну знеболювальну дію. Препарат ефективний як при гострих спастичних м'язових болях, так і при хронічному спазмі м'язового спинального і церебрального генезу. Сирдалуд знижує спастичність і купує клонічні судоми, у результаті знімається фізіологічний бар'єр реалізації пасивних рухів і зростає обсяг активних рухів. Терапевтична ефективність та вираженість небажаних побічних реакцій залежать від вмісту діючої речовини у крові. Препарат швидко і в повному обсязі абсорбується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація активного компонента в плазмі досягається в середньому через 1 годину з моменту прийому препарату. Біодоступність сирдалуду відносно невисока – близько 35%, у чому «винний» ефект першого проходження через печінку. Фармакокінетичні характеристики препарату при його вживанні разом із їжею змінюються незначно. Період напіввиведення сирдалуду становить у середньому 2-4 години. Екскреція препарату з організму здійснюється головним чином нирками.

Сірдалуд випускається у таблетках. Препарат має вузький терапевтичний діапазон, що передбачає скрупульозний підбір дози, щоб максимально убезпечити пацієнта. Досвідченим шляхом було встановлено, що стартова доза 2 мг 3 рази на день здатна звести до мінімуму ризик розвитку побічних ефектів. У будь-якому разі дозу слід підбирати в індивідуальному порядку.

При спастичних м'язових болях призначають зазвичай 2 або 4 мг тричі на добу з можливістю прийому додаткової дози в особливо тяжких випадках (оптимально – перед сном). При спастичності поперечносмугастих м'язів, пов'язаної з неврологічними захворюваннями, стартова доза препарату повинна бути не більше 6 мг на добу. Підвищення дози має здійснюватися плавно, з інтервалами 3-7 днів. Найчастіше вираженого терапевтичного ефекту вдається досягти на дозі 12-24 мг на добу. Максимальна добова доза становить 36 мг. Досвід використання сирдалуду у осіб старше 65 років невеликий. У таких пацієнтів фармакотерапію починають з мінімально ефективних доз з подальшим їх плавним підвищенням з метою досягнення прийнятного співвідношення ефективності та переносимості терапії. При припиненні прийому препарату для зниження ймовірності розвитку синдрому відміни, що виявляється в даному випадку підвищенням артеріального тиску та тахікардією, необхідно повільно зменшувати дозу до повного припинення прийому препарату. Це особливо актуально щодо осіб, які приймали сирдалуд протягом тривалого часу. Артеріальна гіпотензія, що розвинулася на фоні прийому сирдалуду, може бути результатом його взаємодії з антигіпертензивними лікарськими засобами або інгібіторами CYP1A2. У ряді джерел наводилася інформація про порушення функції печінки, спричинені тизанідином, проте це не стосувалося тих випадків, коли препарат використовувався у добових дозах менше 12 мг. У будь-якому випадку рекомендується контролювати функціональні показники печінки 1 раз на місяць, принаймні на початковому етапі лікування (а надалі – лише за наявності відповідних клінічних ознак). Було встановлено зниження системної біодоступності сирдалуду на 30% у чоловіків, що шкірять понад 10 сигарет на день. Під час лікування рекомендується утримуватись від ще однієї людської вади – вживання алкоголю, т.к. в іншому випадку підвищується ризик розвитку побічних ефектів.

Фармакологія

Міорелаксант центральної дії. Основна точка застосування його дії знаходиться в спинному мозку. Стимулюючи пресинаптичні α 2 -рецептори спинного мозку, тизанідин пригнічує вивільнення збудливих амінокислот, які стимулюють рецептори до N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього лише на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається придушення полісинаптичної передачі збудження. Оскільки саме цей механізм відповідає за надлишковий тонус м'язів, то при його придушенні м'язовий тонус знижується. На додаток до міорелаксуючих властивостей тизанідин має також помірно виражений центральний анальгезуючий ефект.

Сірдалуд® ефективний як при гострому болючому м'язовому спазмі, так і при хронічній спастичності спинального та церебрального генезу. Зменшує спастичність та клонічні судоми, внаслідок чого знижується опір пасивним рухам та збільшується обсяг активних рухів.

Міорелаксуючий ефект (вимір за шкалою Ашворта та за допомогою "маятникового" тесту) та побічні реакції (зниження ЧСС та АТ) препарату Сірдалуд залежать від концентрації препарату в плазмі крові.

Фармакокінетика

Всмоктування

Тизанідин всмоктується швидко та майже повністю. C max у плазмі досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату. Через виражений метаболізм при "першому проходженні" через печінку середнє значення біодоступності становить близько 34%.

З mах тизанідину становить 12.3 нг/мл і 15.6 нг/мл після одноразового та багаторазового прийому тизанідину в дозі 4 мг відповідно.

Одночасний прийом їжі не впливає на фармакокінетику тизанідину. Хоча значення C max зростає на 1/3, коли таблетку приймають після їди, вважається, що це не є клінічно значущим. Суттєвого впливу на всмоктування (AUC) немає. Тизанідин у діапазоні доз від 1 мг до 20 мг має лінійну фармакокінетику.

Розподіл

Зв'язування із білками плазми становить 30%.

Метаболізм

Тизанідин швидко та значною мірою (близько 95%) метаболізується у печінці. In vitro було показано, що тизанідин переважно метаболізується ізоферментом 1А2 системи цитохрому P450. Метаболіти неактивні.

Виведення

Середнє значення T 1/2 тизанідину із системного кровотоку становить 2-4 год. Препарат виводиться переважно нирками (приблизно 70% дози) у вигляді метаболітів; частку незміненої речовини припадає лише близько 4.5%.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 25 мл/хв) середня C max препарату в плазмі у 2 рази вища, ніж у здорових добровольців, а кінцевий T 1/2 досягає 14 год, що призводить до збільшеної (приблизно у 6 разів) системної біодоступності тизанідину (виміряної AUC)/

Специфічних досліджень у пацієнтів із порушенням функції печінки проведено не було.

Тизанідин переважно метаболізується у печінці, цитохромом CYP1A2, отже, порушення функції печінки може призводити до підвищення системної дії препарату.

Дані щодо фармакокінетики у пацієнтів віком від 65 років обмежені.

Підлога не впливає на фармакокінетичні властивості тизанідину.

Вплив етнічної та расової приналежності на фармакокінетику тизанідину не вивчався.

Форма випуску

Таблетки від білого до майже білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, на одній стороні видавлено ризик і код "OZ".

Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний – 0.3 мг, стеаринова кислота – 3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74.412 мг, лактози моногідрат – 80 мг.

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.

Дозування

Сірдалуд ® має вузький терапевтичний індекс та високу варіабельність концентрації тизанідину в плазмі крові пацієнтів, тому необхідний ретельний підбір дози.

Початкова доза 2 мг 3 рази на добу здатна мінімізувати ризик розвитку побічних реакцій. Дозу слід ретельно вибирати з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта.

Препарат призначають внутрішньо. Режим дозування слід підбирати індивідуально.

При болючому м'язовому спазмі зазвичай призначають по 2 мг або 4 мг 3 рази на добу. У важких випадках можна додатково прийняти 2 мг або 4 мг (переважно перед сном через можливе посилення сонливості).

Таблетки 2 мг та 4 мг можна розділити на дві рівні частини.

При спастичності скелетних м'язів, обумовленої неврологічними захворюваннями, початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Дозу слід збільшувати поступово, на 2-4 мг, з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Зазвичай оптимальний терапевтичний ефект досягається за добової дози від 12 до 24 мг, розділеної на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу. Не слід перевищувати дозу 36 мг на добу.

Досвід застосування препарату Сірдалуд у пацієнтів віком 65 років і більше обмежений. Рекомендується розпочинати терапію з мінімальної дози з поступовим підвищенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії.

Лікування пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози проводять малими кроками, з урахуванням переносимості та ефективності. Якщо необхідно отримати більш виражений ефект, рекомендується спочатку збільшити дозу, яка призначається 1 раз на добу, після чого збільшують кратність призначення.

Застосування препарату Сірдалуд у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки протипоказане. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки препарат слід застосовувати з обережністю; рекомендовано розпочинати терапію з мінімальної дози, з поступовим підвищенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії.

Переривання лікування

При припиненні терапії препаратом Сірдалуд з метою зменшення ризику розвитку рикошетного підвищення артеріального тиску та тахікардії слід повільно знижувати дозу до повної відміни препарату, особливо у пацієнтів, які отримують високі дози препарату протягом тривалого часу.

Передозування

Наразі отримано кілька повідомлень про передозування препарату Сірдалуд, включаючи випадок, коли прийнята доза склала 400 мг. У всіх випадках одужання пройшло без особливостей.

Симптоми: нудота, блювання, зниження артеріального тиску, подовження інтервалу QT, запаморочення, сонливість, міоз, занепокоєння, порушення дихання, кома.

Для виведення препарату з організму рекомендується багаторазове призначення активованого вугілля. Форсований діурез також, можливо, прискорить виведення препарату Сірдалуд. Надалі проводять симптоматичне лікування.

Взаємодія

При застосуванні препарату Сірдалуд разом з інгібіторами цитохрому CYP1A2 можливе підвищення концентрації тизанідину в плазмі крові. У свою чергу підвищення концентрації тизанідину в плазмі може призводити до симптомів передозування препаратом, в т.ч. подовження інтервалу QT c .

Спільне застосування препарату Сірдалуд з індукторами CYP1A2 може призводити до зниження концентрації тизанідину в плазмі. Знижений рівень тизанідину в плазмі може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Сірдалуд.

Протипоказані комбінації препарату Сірдалуд

Одночасне застосування тизанідину з флувоксаміном або ципрофлоксацином, які є інгібіторами цитохрому CYP1A2, протипоказане.

При застосуванні препарату Сірдалуд з флувоксаміном або ципрофлоксацином відзначається відповідно 33-кратне та 10-кратне збільшення AUC тизанідину, відповідно. Результатом поєднаного застосування може виявитися клінічно значуще та тривале зниження АТ, що супроводжується сонливістю, запамороченням, зниженням швидкості психомоторних реакцій (в окремих випадках аж до колапсу та втрати свідомості).

Не рекомендується призначати тизанідин спільно з іншими інгібіторами CYP1A2 - антиаритмічними препаратами (аміодарон, мексилетин, пропафенон), циметидином, деякими фторхінолонами (еноксацин, пефлоксацин, норфлоксацин), рофекоксіб, рофекоксиб.

Комбінації препарату Сірдалуд ® , що вимагають дотримання обережності

Необхідно бути обережними при сумісному застосуванні препарату Сірдалуд з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, цизаприд, амітриптилін, азитроміцин).

Гіпотензивні препарати

Одночасне призначення препарату Сірдалуд з гіпотензивними препаратами, включаючи сечогінні, іноді може викликати виражене зниження артеріального тиску (в окремих випадках аж до колапсу та втрати свідомості) та брадикардію.

При різкій відміні препарату Сірдалуд після застосування разом з гіпотензивними препаратами відзначався розвиток тахікардії та підвищення артеріального тиску, що в окремих випадках може призвести до гострого порушення мозкового кровообігу.

Рифампіцин

Одночасний прийом препарату Сірдалуд і рифампіцину призводить до 50% зниження концентрації тизанідину в плазмі крові. Внаслідок цього терапевтична дія препарату Сірдалуд може знижуватися, що може мати клінічну значущість для деяких хворих. Слід уникати тривалого спільного застосування рифампіцину та тизанідину, за неможливості рекомендується ретельний підбір дози тизанідину (збільшення).

Системна біодоступність препарату Сірдалуд у курців (понад 10 сигарет на день) знижена приблизно на 30%. Тривала терапія препаратом Сірдалуд ® чоловіків, що палять, може вимагати більш високих доз, ніж середні терапевтичні.

Алкоголь

Під час терапії препаратом Сірдалуд слід уникати прийому алкоголю, т.к. він може підвищити ймовірність розвитку небажаних явищ (наприклад, зниження артеріального тиску та загальмованості). Сірдалуд може посилювати переважну дію етанолу на ЦНС.

Інші лікарські засоби

Седативні, снодійні препарати (бензодіазепін, баклофен) та інші препарати, такі як антигістамінні препарати можуть також посилювати седативний ефект тизанідину.

Слід уникати прийому Сірдалуду з іншими агоністами α 2 -адренорецепторів (наприклад, клонідином) внаслідок потенційного посилення гіпотензивного ефекту.

Побічна дія

Побічні реакції розподілені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,<1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10 000, <1/1000); очень редко (<1/10 000, включая отдельные сообщения).

З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення.

З боку психіки: часто – безсоння, порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: часто – зниження АТ (в окремих випадках виражене, аж до колапсу та втрати свідомості); нечасто – брадикардія.

З боку травної системи: дуже часто – сухість у роті, шлунково-кишкові розлади; часто – нудота.

З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – м'язова слабкість.

Загальні розлади: дуже часто – підвищена стомлюваність.

Лабораторні показники: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ.

При прийомі препарату в малих дозах, рекомендованих для усунення хворобливого м'язового спазму, відзначалися сонливість, стомлюваність, запаморочення, сухість у роті, зниження артеріального тиску, нудота, шлунково-кишкові розлади, підвищення активності печінкових трансаміназ. Зазвичай вищеописані побічні реакції помірно виражені і минущі.

При прийомі у більш високих дозах, рекомендованих для лікування спастичності, перераховані вище побічні реакції виникають частіше і більш виражені, проте вони рідко бувають настільки важкими, щоб лікування слід перервати. Крім того, можуть виникати такі явища: зниження артеріального тиску, брадикардія, м'язова слабкість, безсоння, порушення сну, галюцинації, гепатит.

При різкій відміні препарату Сірдалуд ® після тривалого лікування та/або прийому високих доз препарату (а також після одночасного застосування разом з гіпотензивними препаратами) відзначався розвиток тахікардії та підвищення артеріального тиску, здатне в окремих випадках призвести до гострого порушення мозкового кровообігу, тому дозу препарату Сірдалуд ® слід поступово знижувати до повної відміни препарату.

Окремі повідомлення про побічні реакції за даними застосування у клінічній практиці

На тлі терапії препаратом Сірдалуд у клінічній практиці відзначалися такі побічні реакції без вказівок на причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату (частота небажаних реакцій не встановлена).

З боку психіки: частота невідома – галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: частота невідома – вертиго.

З боку органу зору: частота невідома – затуманювання зору.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – гепатит, печінкова недостатність.

Загальні розлади та порушення в місці введення: частота невідома – астенія, синдром відміни.

При різкій відміні препарату Сірдалуд були відмічені випадки рикошетної гіпертензії та тахікардії, в окремих випадках рикошетне підвищення артеріального тиску призводило до гострого порушення мозкового кровообігу.

Пацієнт повинен повідомляти лікаря про випадки посилення зазначених в інструкції побічних ефектів або появу будь-яких інших побічних ефектів, які не вказані в інструкції.

Показання

• хворобливий м'язовий спазм, пов'язаний зі статичними та функціональними захворюваннями хребта (шийний та поперековий синдроми), а також після хірургічних втручань (наприклад, з приводу грижі міжхребцевого диска або остеоартрозу тазостегнового суглоба);
• спастичність скелетних м'язів при неврологічних захворюваннях, наприклад, при розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спинного мозку, наслідках порушень мозкового кровообігу та дитячому церебральному паралічі (пацієнти віком від 18 років).

Протипоказання

• тяжкі порушення функції печінки;
• одночасне застосування з сильними інгібіторами цитохрому Р450 1А2 (CYP1A2), такими як флувоксамін або ципрофлоксацин;
• підвищена чутливість до тизанідину або будь-якого іншого компонента препарату.

Особливості застосування

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Оскільки контрольовані дослідження застосування тизанідину у вагітних жінок не проводилися, його не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.

Сирдалуд не слід застосовувати в період лактації (грудного вигодовування), т.к. немає даних про проникнення тизанідину в грудне молоко.

Застосування при порушеннях функції печінки

Застосування препарату Сірдалуд у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки протипоказане. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки препарат повинен застосовуватися з обережністю; рекомендовано розпочинати терапію з мінімальної дози, з поступовим підвищенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії.

Застосування при порушеннях функції нирок

Лікування хворих з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози проводять малими кроками, з урахуванням переносимості та ефективності. Якщо потрібно отримати більш виражений ефект, рекомендується спочатку збільшити дозу, що призначається 1 раз на добу, після чого збільшують кратність призначення.

Застосування у дітей

Досвід застосування препарату у пацієнтів віком до 18 років обмежений. Застосування препарату Сірдалуд у даної категорії пацієнтів не рекомендується.

особливі вказівки

Артеріальна гіпотензія може виникати на тлі застосування препарату Сірдалуд, а також як результат лікарської взаємодії з інгібіторами CYP1A2 та/або антигіпертензивними препаратами. Виражене зниження АТ може призводити до втрати свідомості та колапсу.

Повідомлялося про випадки порушень функції печінки, пов'язаних із тизанідином, проте при застосуванні добової дози до 12 мг ці випадки траплялися рідко. У зв'язку з цим рекомендується контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у тих випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, що дозволяють припустити порушення функції печінки, - такі як незрозуміла нудота, анорексія, відчуття втоми. У разі, коли рівні АЛТ та АСТ у сироватці стійко перевищують ВГН у 3 рази та більше, застосування препарату Сірдалуд слід припинити.

Оскільки до складу таблеток препарату Сірдалуд входить лактоза, не рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, з тяжкою лактазною недостатністю або мальабсорбцією глюкози/галактози.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Пацієнтам, у яких на фоні застосування препарату відзначається сонливість, слід рекомендувати утриматися від видів діяльності, що потребують високої концентрації уваги та швидкої реакції, наприклад, керування транспортними засобами або роботи з машинами та механізмами.

Таблетки від білого до майже білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, на одній стороні ризику та код "OZ" - 1 таб.

• Активна речовина: тизанідину гідрохлорид – 2.288 мг (відповідає вмісту тизанідину основи – 2 мг);
• Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.3 мг, стеаринова кислота – 3 мг, целюлоза мікрокристалічна – 74.412 мг, лактоза – 80 мг.

Таблетки від білого до майже білого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями, на одній стороні ризики, що перехрещуються, на іншій - код "RL" - 1 таб.:

• Активна речовина: тизанідину гідрохлорид – 4.576 мг (відповідає вмісту тизанідину основи – 4 мг);
• Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.4 мг, стеаринова кислота – 4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 101.024 мг, лактоза – 110 мг.

10 шт. - блістери, пачки картонні.

Фармакологічна дія

Знижує викид збуджуючих амінокислот із проміжних нейронів спинного мозку.

Фармакодинаміка

Чинить антиспастичну дію при хронічних спастичних станах спинального та церебрального походження, усуває гострі хворобливі м'язові спазми та клонічні судоми, зменшує опір пасивним рухам, підвищує силу довільних скорочень.

Клінічна фармакологія

Міорелаксант центральної дії.

Показання для застосування.

Болючий м'язовий спазм:

• пов'язаний зі статичними та функціональними захворюваннями хребта (шийний та поперековий синдроми);
• після хірургічних втручань (наприклад, щодо грижі міжхребцевого диска або остеоартрозу тазостегнового суглоба).

Спастичність скелетних м'язів при неврологічних захворюваннях, у т.ч.

• при розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спинного мозку;
• при наслідках порушень мозкового кровообігу;
• при наслідках дитячого церебрального паралічу (пацієнти віком від 18 років).

Протипоказання до застосування.

• підвищена чутливість до тизанідину або будь-якого іншого компонента препарату;
• порушення функції печінки тяжкого ступеня;
• одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP1A2, такими як флувоксамін або ципрофлоксацин;
• не рекомендовано застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція, т.к. лікарська форма містить лактозу;
• пацієнти віком до 18 років (бо досвід застосування препарату у даної категорії пацієнтів обмежений).

З обережністю рекомендується застосовувати препарат у пацієнтів віком від 65 років, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості; одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад, цизаприд, амітриптилін, азитроміцин).

Сирдалуд Застосування при вагітності та дітям

Протипоказано під час вагітності та період лактації. Дитячий вік.

Сірдалуд Побічні дії

При прийомі препарату в малих дозах, рекомендованих для усунення хворобливого м'язового спазму, відзначалися сонливість, підвищена стомлюваність, запаморочення, сухість у роті, зниження артеріального тиску, нудота, шлунково-кишкові розлади, підвищення активності печінкових трансаміназ. Зазвичай вищеописані побічні реакції помірно виражені і минущі.

При прийомі у більш високих дозах, рекомендованих для лікування спастичності, перераховані вище небажані реакції (НР) виникають частіше і більш виражені, проте вони рідко бувають настільки важкими, щоб була потрібна відміна препарату. Крім того, можуть виникати такі явища: брадикардія, слабкість м'язів, безсоння, порушення сну, галюцинації, гепатит.

HP згруповані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA, у межах кожної групи перераховані в порядку зменшення частоти народження. Визначення категорій частоти НР дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, запаморочення.

З боку психіки: часто – безсоння, порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: часто – зниження АТ (в окремих випадках виражене, аж до колапсу та втрати свідомості); нечасто – брадикардія.

З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкові розлади, сухість у роті; часто – нудота.

З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – м'язова слабкість.

Загальні розлади: дуже часто – підвищена стомлюваність.

Лабораторні показники: часто – підвищення активності печінкових трансаміназ.

При різкій відміні препарату Сірдалуд® після тривалого лікування та/або прийому високих доз препарату (а також після одночасного застосування разом з гіпотензивними препаратами) відмічався розвиток тахікардії та підвищення артеріального тиску, здатне в окремих випадках призвести до гострого порушення мозкового кровообігу, тому дозу препарату Сірдалуд® слід поступово знижувати до повної відміни препарату.

Окремі повідомлення про НР за даними застосування у клінічній практиці

Оскільки в постреєстраційному періоді повідомлення про HP надходять у добровільному порядку з популяції невизначеного розміру, достовірно оцінити частоту їх виникнення неможливо (частота невідома).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк та кропив'янку.

З боку психіки: галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: запаморочення.

З боку органу зору: затуманювання зору.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, еритема, свербіж шкіри, дерматит.

Загальні розлади: астенія, синдром відміни.

Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.

Дозування Сірдалуд

Сірдалуд® має вузький терапевтичний індекс та високу варіабельність концентрації тизанідину в плазмі крові пацієнтів, тому необхідний ретельний підбір дози.

Дозу та режим дозування слід підбирати індивідуально залежно від потреб пацієнта. Застосування препарату у початковій дозі 2 мг 3 рази на добу знижує ризик розвитку побічних ефектів.

Препарат приймають внутрішньо. Таблетки 2 мг та 4 мг можна розділити на дві рівні частини.

При хворобливому м'язовому спазмі Сірдалуд® зазвичай застосовують у дозі 2 мг або 4 мг 3 рази на добу. У важких випадках можна додатково прийняти 2 мг або 4 мг (переважно перед сном через можливе посилення сонливості).

При спастичності скелетних м'язів, обумовленої неврологічними захворюваннями, початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Дозу слід збільшувати поступово, на 2-4 мг, з інтервалами від 3-4 до 7 днів. Як правило, оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі від 12 до 24 мг, розділеної на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу. Не слід перевищувати дозу 36 мг на добу.

Досвід застосування препарату Сірдалуд у пацієнтів віком 65 років та старший обмежений. Рекомендується розпочинати терапію з мінімальної дози з поступовим підвищенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії.

Лікування пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг 1 раз на добу. Підвищення дози проводять малими кроками, з урахуванням переносимості та ефективності. При необхідності досягнення більш вираженого ефекту рекомендується спочатку збільшити дозу, що застосовується 1 раз на добу, після чого збільшують кратність застосування.

Застосування препарату Сірдалуд у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня протипоказане. У пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня препарат слід застосовувати з обережністю; рекомендовано розпочинати терапію з мінімальної дози, з поступовим підвищенням до досягнення оптимального співвідношення переносимості та ефективності терапії. Рекомендації щодо контролю показників функції печінки наведено в розділі "Особливі вказівки".

Переривання лікування

При припиненні терапії препаратом Сірдалуд з метою зменшення ризику розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії та тахікардії слід повільно знижувати дозу до повної відміни препарату, особливо у пацієнтів, які отримують високі дози протягом тривалого часу.

Запобіжні заходи

Слід бути обережними при порушенні функції нирок та/або печінки. Рекомендується уникати всіх видів діяльності, що вимагають високого ступеня концентрації уваги (керування транспортними засобами, робота з потенційно небезпечними машинами та механізмами).

Препарат Сірдалуд активно використовується для лікування скелетних м'язів, зняття больового синдрому та спазму. Ліки зменшить сильні судоми та відновить рухливість м'язів. Ми розповімо, як правильно застосовувати Сірдалуд, які він має протипоказання та побічні дії.

До препарату Сірдалуд входить активна речовина Тизанідин, яка розслаблює скелетну мускулатуру та знімає сильні спазми. Застосовується ліки при гострій спастичності у спинному мозку та при церебральному паралічі.Сірдалуд відмінно знімає судоми та покращує рух м'язів, їх скорочення.

Ліки швидко всмоктуються в кров і розподіляються по організму. Виводяться ліки приблизно через 4-6 годин. Однак, якщо у пацієнтів проблеми з нирками, тоді швидкість виведення ліків збільшується до 14 годин.

Показання для застосування ліки

Лікарі призначають Сірдалуд при таких захворюваннях:

1. Спазм у м'язах та м'язах скелета;
2. різні неврологічні патології;
3. Порушення кровообігу у мозку;
4. Прояв церебрального паралічу;
5. При мієлопатії;
6. Для лікування розсіяного склерозу;
7. При будь-яких захворюваннях спинного мозку;
8. для зняття шийного синдрому;
9. Після операції на міжхребцеву грижу;
10. При остеоартрозі.

Як приймати препарат при спазмах

Якщо у пацієнта спазми у скелетних м'язах та неврологічні патології, тоді лікар має призначити комплексне лікування. До нього обов'язково входить препарат Сірдалуд. Дозу фахівець підбирає під конкретний діагноз та під стадію захворювання індивідуально.

Початкова доза Сірдалуду становить 6 мг на добу. Найкраще розділяти її на 3 підходи. Через тиждень прийому можна поступово збільшувати дозу на 4 мг. Поступово в процесі лікування потрібно дійти до дози 20-24 мг на добу. Її також потрібно розділяти на 3 прийоми на день. Максимальне дозування препаратом – 36 мг на добу.

Щоб зняти сильний спазм м'язів лікарі призначають відразу 4 мг Сірдалуда по 3 рази на день. Якщо у пацієнта відбувається загострення нападу вночі, тоді можна перед сном випити додаткові 3 мг засобу.

Як приймати ліки у літньому віці?

Терапія Сірдалудом у літньому віці повинна бути тільки під наглядом лікаря. Потрібно пам'ятати, що у таких пацієнтів нирковий кліренс повільний і препарат не так швидко виводитиметься з організму. Якщо у похилого віку починаються ускладнення, тоді потрібно зупинити терапію Сірдалудом.

Використання препарату при нирковій недостатності

Початкова доза Сірдалуду становить 2 мг на добу за один прийом. Потрібно поступово збільшувати дозу, але при цьому спостерігати за станом пацієнта та проявом побічних ефектів. Якщо у людини хороша переносимість препарату, тоді його можна приймати кілька разів на добу.

Побічні дії ліків

Препарат Сірдалуд має низку побічних ефектів, про які обов'язково має попередити лікар. Ось кілька із них:

• Порушення у шлунку, біль у животі;
• Нудота та блювання;
• Слабкість у організмі, часта сонливість;
• Прояв гіпотензії;
• Часті запаморочення;
• Сухість у роті, почуття спраги;
• брадикардія;
• Виникнення галюцинацій;
• Гострий гепатит.

Також варто виділити інші побічні ефекти, які рідше виявляються при прийомі Сірдалуду. При їх виникненні слід знижувати дозу та звертатися до лікаря.

1. Сильні алергічні реакції;
2. Зниження зору, затуманювання;
3. Пацієнт може різко втратити свідомість;
4. Вертіго;
5. Сплутаність свідомості;
6. Астенія;
7. Синдроми відміни.

При терапії Сірдалуд можуть проявитися багато побічні дії. Однак це не означає, що лікування слід припиняти. Лікар може просто зменшити дозування ліків та постійно стежити за станом пацієнта. Тоді жодної шкоди організму не буде.

Протипоказання до прийому препарату

Потрібно знати, для яких пацієнтів Сірдалуд буде небезпечним для здоров'я. Лікарі не призначають препарат у таких випадках:

1. При сильних порушеннях ниркових функцій;
2. Якщо пацієнт має алергію на тизанідин або на інший компонент зі складу Сірдалуда;
3. Не можна призначати препарат разом із флувоксаміном.

Використання ліків для вагітних

Дослідження цієї категорії пацієнтів не проводилися. Саме тому виробники не можуть дати гарантії безпеки прийому Сірдалуду вагітним. Лікарі радять приймати препарат лише у крайніх випадках, за життєвої потреби для матері.При цьому фахівці забороняють лікування Сірдалуд в період грудного вигодовування.

Взаємодія з іншими ліками

Обов'язково потрібно повідомити лікаря, якщо ви приймаєте інші препарати. Справа в тому, що вони можуть бути несумісними з Сірдалудом і спричинять небезпечні ускладнення. Давайте дізнаємося про деякі взаємодії з цими ліками:

• Заборонено приймати Сірдалуд разом з інгібіторами А2 та флувоксаміном;
• Обережно слід використовувати препарат з аміодароном, циметидином;
• Заборонено використовувати Сірдалуд разом з норфлоксацином, пероральними контрацептивами та з тиклопідином;
• Якщо приймати гіпотензивні ліки та діуретики, тоді може виявитися брадикардія або гіпотензія;
• Алкоголь та седативні препарати викликають у Сірдалуду седативний ефект;
• Якщо приймати ліки разом із рифампіцином, тоді концентрація Сірдалуду одразу знизиться вдвічі. Саме тому ефект лікування може бути зменшений. Це потрібно враховувати при доборі дозування для пацієнта;
• Пацієнти-курці повинні враховувати, що при вживанні 10 цигарок на добу дія препарату знижується на 30 відсотків. Краще в момент терапії відмовитися від куріння, щоб не змінювати постійно дозування Сірдалуду;
• Якщо приймати снодійні разом із препаратом Сірдалуд, він може посилити їхню дію, і пацієнт постійно хотітиме спати. При цьому сильно впаде концентрація мозку та працездатність.

Якщо приймати заборонені препарати паралельно із Сірдалудом може початися запаморочення, втома та головний біль.

Передозування препаратом

Фахівці зазначили, що навіть надто висока доза Сірдалуда не є небезпечною для життя пацієнта. Був випадок, коли людина прийняла 400 мг препарату і не завдала жодної шкоди здоров'ю. Однак у кожного пацієнта індивідуальна ситуація, тому не варто ризикувати та перевищувати призначену дозу Сірдалуду.

Варто виділити низку симптомів, які говорять про передозування засобом. І тут потрібно повідомити лікаря. Він може знизити дозу та підкоригувати терапію препаратом. Ось основні прояви передозування:

• Почуття занепокоєння;
• Блювота;
• гіпотензія;
• Початковий міоз;
• Проблеми із диханням;
• Почуття сонливості;
• Рідко з'являється кома;

Якщо пацієнт прийняв занадто велику дозу препарату, лікар повинен відразу призначити активоване вугілля та симптоматичне лікування. У цьому випадку буде особливо ефективним форсований діурез.

Як зберігати ліки

Тримати таблетки Сірдалуд потрібно в сухому приміщенні, що провітрюється, обмеживши доступ до препарату дітям. Температура для зберігання – 18-25 градусів. Терміни зберігання ліків – не більше 5 років.

Склад препарату

В одну таблетку Сірдалуда входять такі речовини:

1. Тизанідін;
2. Діоксид кремнію;
3. Стеаринова кислота;
4. лактоза;
5. Кристалічна целюлоза.

Управління транспортом та лікування препаратом

Лікарі не рекомендують у момент терапії Сірдалутом керувати будь-яким транспортним засобом. У пацієнта може початися запаморочення та сильна сонливість.Препарат спричиняє втрату концентрації та може призвести до аварії. Особливо небезпечно приймати Сірдалуд і вживати алкоголь.

Особливості застосування ліків

• Потрібно обережно скасовувати лікування препаратом. У пацієнтів після різкої зупинки терапії спостерігалася сильна тахікардія та прояв гіпертензії. Якщо не звернутися до лікаря, такі симптоми можуть призвести навіть до інсульту. Саме тому потрібно поступово знижувати дозу ліків та дотримуватися рекомендацій лікаря;
• При прийомі ліків може початися ниркова недостатність. Саме тому лікарі раджу контролювати функцію печінки хоча б 1 раз на місяць. Якщо норми на діагностиці сильно завищені, тоді слід скасувати лікування Сірдалуд;
• Якщо прийому ліків починається артеріальна гіпотензія, потрібно відразу зупиняти терапію. Інакше пацієнт може знепритомніти. Іноді лікарі діагностували циркуляторний колапс. Такі прояви можуть розпочатися при паралельному прийомі інгібіторів;
• Обережно слід призначати Сірдалуд пацієнта із хворобами серця. Особливо небезпечно лікування препаратом при ішемії. Якщо така терапія необхідна, то людину потрібно помістити під постійний контроль лікаря. Потрібно регулярно робити ЕКГ та стежити за станом серця;
• Лікарі не рекомендують застосовувати Сірдалуд дітям до 14 років без нагальної потреби;
• Варто при лікуванні пам'ятати, що ліки міститься лактоза. Тому якщо пацієнт має непереносимість цієї речовини, потрібно не призначати Сірдалуд в курс лікування.
• Сірдалуд у таблетках по 4 мг – ціна 30 штук – 350-390 рублів;
• Сірдалуд у капсулах по 6 мг – ціна 30 штук 570-630 рублів.