Вибір читачів
Популярні статті
Переклад розмов героїв вовк серед нас. The Wolf Among Us – Рецензія. По-справжньому смішні жарти
Давним-давно жили-були казкові персонажі.
Жили вони, ясна річ, у казках. Але потім стався Вихід,
і вони були змушені залишити ранні краї і переселитися у світ людей.
Багато хто з них живе у Нью-Йорку.
Тільки от життя серед людей зовсім не схоже на казку. Це там було "жили довго і щасливо", а в нас час тече по-іншому і не трапляється як за помахом чарівної палички "щасливо". Для казок (Fable) залишилося тільки "довго".
Білосніжка, Красуня і Чудовисько, три порося і Грендель, Ганс і Синя Борода... всі вони живуть у Кварталі Казок у Нью-Йорку. Ті з них, хто має зовнішність людей або вміє в них перевтілюватися, ходять серед людей, не побоюючись, що їх розкриють. А ось іншим доводиться приховувати зовнішність за Чарами (Glamour), хоча ті коштують дорого та не всім по кишені. Керує цим "містечком у місті" мер Ікабод Крейн (Так, той, з "Сонної лощини"). А за порядком слідкує шериф Бігбі Вульф.
Який насправді – Великий Сірий Вовк.
Ну, або в європейському варіанті – Великий Злий Вовк. Так, той самий, що Червону Шапочку з'їв. І поросят також він.
Ім'я його представляє гру слів: якщо англійською записати Великий Злий Вовк як Big B. Wolf і вийде "БігБі".
Шериф самотній, хоча давно і нерозділено закоханий у Білосніжку (та багато років як уже в розлученні, в людському світі життя з Принцем Фердинандом не налагодилося). Бігбі багато п'є та курить, і намагається дистанціюватися від кривавого минулого. Хоча про його старання мало кому відомо – репутація у нього відповідна і багато казок його бояться. А ті, хто не боїться, щонайменше не довіряють. 
Такий ось казково-похмурий нуар - Чудовисько працює на кількох роботах, щоб прогодувати сім'ю, адже свої багатства він розгубив після Виходу... А ось Синя Борода їх навіть примножила.
Колишнє Порося (один із трьох), а нині цілком собі кнур Колін взагалі живе на Фермі - у місці, де мешкають ті зі Казок, хто не може носити Чари або не може собі їх дозволити купити. Періодично він збігає до Бігбі і скаржиться йому на життя, звинувачуючи того у всіх своїх бідах. Будиночок то він, ББ, здув тоді...
Протягом довгого часу життя Фейблтауна (Кварталу Казок) була хоч і далека від безхмарного існування, але не затьмарювалася смертю... Адже казку неможливо вбити.... Але, виявилося, що тільки "майже". 
Відбувається жорстоке вбивство Казки та шериф починає розслідування. Яке, як і належить у жанрі нуар, буде заплутаним, темним, розкриє чимало таємниць (як минулого, так і сьогодення) і розкриє безліч темних та потаємних місць душ усіх причетних... І змінить самого шерифа. 
Якщо ви досі не зрозуміли, що йдеться не про серіал чи фільм, значить, я своєї мети досягла:) І це добре - тому що, хоча мова йде насправді про комп'ютерної гри, Порівняння з серіалом цілком виправдане.
Це графічна пригодницька гра – і коли ви її проходите, ви по суті є учасником сюжету нарівні з глядачем. Тобто ніби ви дивитеся анімаційний серіал (гра навіть складається з "серій-голов", є навіть "у попередній серії", титри та "у наступній серії дивіться..,"), беручи участь у діалогах та виборі головного героя.
Тому управління зводиться буквально до трьох кнопок - можна трохи походити по кімнатах під час розслідування, побігти за підозрюваним, пригнутися під час бійки (а жанр нео-нуара нам говорить про те, що бій у Бігбі буде багато:)) і подивитися докази . І, звичайно, вам доведеться вибирати відповіді в діалогах, а від них у свою чергу залежатиме сюжет історії.
Що я можу сказати про саму історію? Для початку - те, що сюжет дуже крутий і тримає у постійній напрузі. З одного боку, тут є всі ознаки жанру як казки, і нуара. Але вони перемішані вельми несподіваним способом і протягом кожної "серії" я, вживши в сюжет, щиро вигукувала "Ну нічого собі!", а наприкінці навіть "Ні, ні, тільки не .....!". Разом з тим дуже приємно і кумедно бачити купу відсилань до класики та одночасно натяків та паскачок, а також обігравання відомих казкових штампів. Ну і просто сам світ Казок дуже цікавий і сповнений посилань: Бігбі курить сигарети Huff & Puff, а це слова Вовка, коли той дув на будиночки поросят :) Пиво, які п'ють у Кварталі Казок - "Золото Мідаса" :) І так далі. ..
Візуально це стилізовано під комікс (і не просто так, тому що спочатку був саме комікс під назвою Fables і я до нього обов'язково дістануся:)) 
Трейлер
Тож якщо ви є шанувальником жанру нео-нуар, вам подобаються сюжети, коли казкові персонажі живуть потай у нашому світі – чи просто ви шанувальник детективних ігор – раджу "Вовка" всіма лапами!
Спеціально для leonuri - ось тобі, як любительці "Грімма" я дуже раджу:) Я знаю, що ти не гравець, але для цієї гри зроби виняток:) Там кнопочки тикати-то майже не треба:) У крайньому випадку - посади сина:))) )) Він нехай тикає, а ти на екрані дивись стильний гостросюжетний казковий детектив:)
Гра в steam є англійською, але тут можна завантажити русифікацію. Ну і самі-знаєте-де, напевно, є вже з русифікацією.
1.Загальні відомості про гру.
"Вовк серед нас" - чергове дітище компанії Telltale Games, що виходило з 11 жовтня 2013 року до 8 липня 2014 року. Це класична графічна point`n`click-adventure, що виходить епізодами (загалом було 5). У сюжетному плані Wolf among us – неонуарний детектив, у якому основний акцент зроблено на діалогах та моральних дилемах, а не пошуку доказів чи QTE-битвах (хоча це теж є). Проте персонажі та сеттинг історії – не реалістичні, а фентезійні, і взяті з популярного у 2000-ті коміксу Fables Білла Віллінгема.
На відміну від багатьох едвенчур у цій грі добре реалізований ефект співпереживання герою. Важко собі уявити, що елементи геймінгу в Wolf among us можуть зацікавити тих, хто залишився байдужим до героя та сюжету. У зв'язку з цим цікаво зрозуміти механізми конструювання такої симпатії та розгляд особливостей морального геймплею. До ігрових особливостей варто додати ті спільні риси, що характерні для інших ігор даної студії: вплив виборів на розвиток сюжету та реєстрація важливих рішень наприкінці кожного епізоду (із загальною статистикою гравців).
2. Гра як висловлювання.
Тематика Wolf among us широка і відрізняється помітною дорослістю тем. Оскільки ігри Telltale орієнтовані розповідь історії, то розбіжність між сюжетом і додатковими сенсами, які з геймплею, тут мінімально. Те, що з'являється на екрані, і є висловлювання гри. У той же час не завжди гравець відчуватиме саме ті переживання, що задумані авторами, і це дозволяє розуміти деякі елементи історії.
Якщо виділити основні теми, ми побачимо такі.
Тема минулого, яка охоплює різні відсилання до досвіду та спогадів, помилок та розплати, а також спроб пояснити сьогодення (проблеми сьогодення майже завжди родом із минулого). До цієї широкої тематики прилягає специфічніша тема казки та реальності. Рамковим сюжетом коміксу та гри є результат казкових істот («сказань») у світ звичайних людей, що в результаті і створює напругу між «казкою в реальності» (Фейблтаун - це місто в місті) і «реальністю в казці» (сказання змушені пристосовуватися до законів та викликів реального міста, а не казкових земель, в яких жили раніше). Ця частина сильно нагадує раннього Сапковського, який також займався перекладом казкових та міфічних сюжетів у перспективу реалістичної історії. У Віллінгема використовується той самий прийом: справжні події, що відбувалися з героями казок (Білосніжка, Дроворуб, Красуня і Чудовисько, Русалочка та ін), виявляються лише здалеку схожими на сюжети чарівних казок. У них, як і в реальному світі, переважають обман, насильство та нерівність.
Не менш важливе місце займає тема відносин – любові та ненависті, вірності та залежності. Ця тематика працює найсильніше на ефект симпатії до героїв. Оскільки «сказання» живуть набагато довше, ніж прості люди і при цьому відносно невеликою локальною спільнотою, то їм доводиться вибудовувати стосунки на тлі відчутної історії колишніх діянь, образ та розчарувань. Як іронічно заспівав Гребенщиков: « гарна пам'ять гірша, ніж сифіліс, особливо у тісному колі». Тобто. з одного боку, всі добре один одного знають, а з іншого боку, «сказання» теж відчувають самотність і брак підтримки (особливо на тлі того, що багато хто втратив під кінець). Відносини батьків і дітей, дружин і чоловіків, сестер, коханців і колишніх часто проходять по лінії залежності: родинні зв'язки – це те, що залишається назавжди, більше того, часом ніяк не залежить від нашого вибору. Втім, у сценах, де ці стосунки якось виявляються, трохи вибору й у гравця: водночас саме такі сцени, використовуючи кінематографічні прийоми, посилюють ефект залучення (наприклад, сцена розмови Сніжки та Вовка у таксі у першому епізоді).
Зі збільшенням реалістичності світ гри неминуче стає реплікою на адресу соціальних проблем – у нашому випадку це теми політики, а також проблеми локальних/закритих спільнот та криміналу. Творці гри йшли за автором ідеї, у якомусь сенсі навіть пом'якшували політичне звучання оригіналу. Сам Віллінгем не приховував проізраїльський характер свого коміксу, вважаючи, що було б нечесним намагатися якось загасати. З цього приводу він зауважив: « Неможливо завжди й повністю утримувати політику осторонь. Усі ми — політичні створення, чи згодні ми з цим чи ні». У грі частина нюансів ослаблена, хоча якісь продовжують читати однозначно. Наприклад, перші ж згадки «простаків» (mundy) звучать із відчутною часткою зарозумілості та специфічного нерозуміння, що явно відсилає до гоїв. У Wolf among us ставку більше зроблено на особисті стосунки, тоді як у коміксі набагато більше іронії та сатири на адресу соціальних проблем (наприклад, друга сюжетна арка – практично парафраз «Скотного двору» Оруелла зі знущальними ремарками на тему революції). Варто також зауважити, що саме соціальний контекст проблем робив героїв Fables складними та цікавими, тому в деяких відносинах персонажі гри поступаються їм у глибині.
На мій смак головною смисловою родзинкою гри став баланс між ідейною та графічною складовою стилістики нуару. Це саме те, що в коміксі є в дуже малого ступеня. У грі відображені всі класичні теми нуару: герой-одинак (вимушений боротися із собою), ностальгія та моральна амбівалентність, руйнівний вплив міста, барокова надмірність. Причому щодо жанрово-стильових кліше «Вовк» займає дуже цікаву позицію – це свого роду постмодерна іронія на тему нуару, в якій одночасно відбувається викриття/буквалізація прийому та його поглиблення в нових обіграваннях. Зрештою, у графічної новели зовсім інші обмеження, ніж у відеоігри. Гра краще підходить для нуара (т.к. в ній можливі монтаж, внутрішньо-і закадровий голос, зміна ритміки), особливо через незручності з довгими діалогами в графіці (великі онучі тексту незручно і ліньки читати, а нуар з мінімумом реплік - це зовсім не те).
Розберемо докладніше це подвійне обігравання схем та прийомів нуару.
По-перше, ключова риса атмосфери нуару – це ностальгія. Тут з одного боку, вона дана «в лоб»: у кожного героя у минулому – «казка» у буквальному значенні слова. З іншого боку, особисті історії персонажів мають лише віддалену подібність із «чарівними казками». У цьому минулому вистачало насильства і несправедливості, тому багато «сказань» відчувають свого роду ностальгію, але лише з певної ясності минулих часів (і не всі мріють повернутися туди). Зрештою, як і в нуарних героїв, їм нікуди повертатися: вони мають лише вибір – чіплятися за минуле чи спробувати почати все по-новому.
По-друге, важливе тло нуару – міське середовище, що втілює амбівалентність моралі/закону та зла. Іноді в нуарах складається враження, що всі жителі міста в ньому по неволі, що буквально передано в передісторії: оповіді справді вигнанці, які вимушено залишили батьківщину. Їхнє місто у місті копіює всі ті спокуси та проблеми, що так часто висвічуються в нуарі (злидні, проституція, корупція, відчуження тощо). Нічний місто виявляється не тільки стильним місцем дії у грі, але й постійним натяком на те, що майже всім персонажам є що приховувати. Це дещо розмиває питання про вино і зло: ідеальної шкали, що відрізняє правих від неправих, не існує, в т.ч. для головного героя Значна частина моральних дилем у грі тому побудована простому тезі: однакова всім випадків оцінка/лінія поведінки працює погано, а часом і непередбачувано.
По-третє, головний геройзавжди втілює собою розірваного та шукаючого суб'єкта-одинака. У Wolf among us протагоніст – це буквально і є Вовк-одинак. У минулому він - небезпечний ворог для багатьох "сказань" (його прозвали Великий злий вовк - Big Bad Wolf, що потім стало чимось на зразок ініціалів - BigB, Бігбі), але тепер він шериф, який не тільки бореться за дотримання правил, але та за довіру спільноти. Його тваринна натура не любить місто, тому він постійно палить дешеві сигарети, щоб заглушити запахи міста (хороше пояснення візуального кліше). А багато інструментів слідчого йому замінює бездоганний нюх звіра. Причому колишня історія Бігбі теж не позбавлена трагізму, як мінімум, вона пояснює озлобленість у минулому. своє місце). Тобто. обидва кліше – боротьба за виживання та боротьба із собою – знову дано буквально. Вовк повинен себе стримувати, щоб не перетворитися на звіра, водночас він, як і всі прості «сказання», виживає (робота приносить йому небагато: купу проблем і убогу кімнатку, в якій немає навіть ліжка).
Фактично, нуар у відеоіграх (в т.ч. у цій) проходить свою еволюцію у зворотному напрямі, але не втрачаючи придбань – від пізнього нуару з атмосферою розпаду до крутого детективу, який слід розслідувати на кулаки і везіння.
3. Моральна проблематика.
Одна з основних претензій критиків до гри полягала в тому, що вона надто лінійна: в ній дуже мало сюжетних розв'язок і, за великим рахунком, одна кінцівка. З цим можна погодитися лише частково, зрештою, усе питання в тому, як і з чим порівнювати. У грі присутні вибори (вибір місця, куди піти вперед), які змінюють наслідки, просто ці наслідки стосуються зокрема - як наприклад, виживання принца Лоуренса, яке дійсно мало на що впливає.
Варто визнати і той факт, що повідомлення «персонаж такий-то це запам'ятає» Тут використовується лише для нагадування про моральний характер виборів, але ніяк не про втрату будь-яких можливостей (що характерно для багатьох ігор з моральним геймплеєм). Моральні вибори Бігбі в п'яти епізодах зводяться до фінальної боротьби за уми і симпатії «сказань». Свідомо чи ні це зроблено авторами – невідомо, але явним залишається той факт, що на тлі «демократичного» ухвалення рішення у фіналі діяння Вовка ( moral deedsгравця) виявляються важливішими, ніж гріхи та вина обвинуваченого. Демократія вона така.
Розробники гри, однак, намагалися використати всі основні формули морального геймплей. В основі логіки сюжету – сценарій фіксованої справедливості, причому, в одних випадках використовується техніка «ілюзія вибору» (більшість діалогів закінчуються однаково), в інших – «сліпе слідування» (у ряді випадків Бігбі не має варіанта вчинити неблагородно). Здавалося б, фіксована справедливість не поєднується з іншими сценаріями, але вони тут імітуються. Це хороший приклад того, як посилання до інших ігор можуть використовуватися для посилення ефекту залучення. Незважаючи на відносну лінійність гри, в ній є елементи «наративу, що гілкується», який характерний моделі накопичення діянь. У грі немає явної шкали, але напис, що постійно висвічується, «персонаж це запам'ятає» створює відчуття деякої карми героя, що впливає на наступні події. Плюс до цього можна знайти й іншу техніку у грі – прихований моральний глядач. Таким, наприклад, є Сніжок у низці діалогів (наприклад, розпитування ТіДжея).
Але це ще не все: в іграх такого роду немає жодної свободи для NPC або навіть послідовності епізодів, і на цьому тлі творці намагаються імітувати третій тип сценаріїв – «емерджентні моральні системи». Зрештою, у гравця та його героя немає завдання сподобатися всім, однак, логіка сеттингу (спільнота «сказань», які змушені якось примиритися один з одним і адаптуватися за новими умовами) задає відчутний вектор на самовизначення – або в ключі групової солідарності ( в повному обсязі «сказання» — бездоганні, але всі – свої), або навпаки, в суто індивідуалістичному ключі (не брати він турботи інших, боротися за своє щастя, пов'язане лише з одним персонажем – Сніжкою).
Зрештою, найбільш явне моральне звучання у грі набуває сама детективна історія, в якій немає однозначної відповіді про вино. Залежно від розуміння, винуватцями цілого ряду злочинів можуть вважатися чи не всі. Хто більшою мірою має бути покараний: виконавець чи той, хто наказав? А якщо наказ був непрямим? Чи винні ті, хто мовчав і потурав чи відповідають лише безпосередні учасники та творець злочинної схеми? Чи слід звинувачувати тих, хто спровокував злочин з необережності, недбалості, боягузтва чи недомислу? Як оцінювати провину тих, хто схильний до помсти, образи, похоті чи просто прагнення вижити? Гра не дає відповіді, але спонукає до самої постановки питання з можливістю подальшої відповіді (особисто для себе). Як не дивно, той факт, що ці відповіді та вибори з ними пов'язані мало впливають на сюжет – у цій грі швидше плюс. Замість чогось одного ви отримуєте і історію, і стимули для моральної уяви (одне не підміняється і не підкоряється іншому).
4. Аналіз медійної сфери довкола гри.
Загалом, щодо медійного висвітлення гри, то гра залишилася поміченою лише ігровими ЗМІ. У кращому разі деякі навколо-ігрові видання відгукнулися короткими рецензіями на кшталт «казка для дорослих». "Вовк серед нас" отримав високі оцінки і користувачів, і критиків (в середньому від 8 до 9 за 10-бальною шкалою). Причому оцінки геймерів були дещо вищими, що є ще одним підтвердженням значущості симпатій до головного героя. Як непряме свідчення «любові народної» доведеться відзначити і увагу до героїв гри творців порно-контенту.
Анонс гри за мотивами Fables з'явився в лютому 2011 року, проте потім було кілька відстрочок, пов'язаних у тому числі з переглядом концепції. Наприкінці 2012 року творці визначилися з тим, що головним героєм стане Бігбі, і через це на початку 2013 року гра змінила назву The Wolf among us. Також варто відзначити, що вихід вже готової гри було перенесено двічі, перш за все, щоб не створювати конкуренції грі The Walking Dead. У зв'язку з цією обставиною деякі критики зауважили, що гра вийшла дещо відсталою на загальному тлі ігор 2012-2013 років. Однак, саме ця обставина дозволяє побачити переваги цієї гри: проста гразуміла потіснити грандів 2013 року (а це , Starcraft 2: Heart of the Swarm, Last of us, GTA5, Dead Space 3, Beyond two souls, Batman Arkham Origin, Tomb Raider, Rain та ін.). І все ж незважаючи на 8,5 мільйонів проданих копій Telltale Games не планують випустити продовження. Можливо, на тлі інших проектів The Wolf among дійсно окупився слабо (The Walking Dead на сьогодні має 28 мільйонів проданих копій).
Крім того, у співтоваристві геймерів існує цікава версія про сценарій The Wolf Among Us, який нібито були змушені серйозно переробити після першого епізоду. Відповідно до цієї теорії, після виходу першого епізоду якийсь гравець здогадався, хто вбивця і виклав свої міркування на форумі офіційного сайту. Після того як ця інформація набула широкого поширення Telltale Games вирішили змінити сценарій, через що довелося відмовитися від ряду персонажів, діалогів та запланованої кінцівки. Одне з підтверджень тому: другий епізод вийшов через 4 місяці, а не 1,5, як анонсувалося. Також користувачі відзначили, що багато кадрів з трейлера другого епізоду згодом були відсутні, а самі епізоди (з 2 по 5) стали коротшими. Наприклад, судячи з кадру з трейлера, у грі був інший не менш важливий герой – детектив Браніган. Те, що сюжет був настільки скоро перекроєний, можна вважати ще одним поясненням того, чому другий сезон так і не був оголошений. Що ж до теорії про вбивцю, то, можливо, в початковому сюжеті ним був рудий хлопець, який кілька разів з'являється на периферії в першому епізоді (персонажу звуть Cryer – це персонаж казки про хлопчика, який кричав «Вовк!»; в оригінальній версії він вкрав овечку , а потім був викритий Вовком, чому тепер і намагається помститися йому).
5. Резюме.
Як резюме я спробую відповісти на запитання «Чим гра приваблює?», хоча це речі багато в чому суб'єктивні.
Без ефекту залучення – через симпатію чи ідентифікацію з героєм – Wolf among us втратив би значну частину своєї грабельності та популярності. У кращому разі гра здавалася б ще одним квестовим детективом із відносно невеликою кількістю загадок. Тому цікаво спробувати аналітично відповісти – як гра досягає цього ефекту? Навіть серед близько трьох сотень негативних відгуків на Стімі (це 3% від загальної кількості) практично знайти претензій до героя чи зав'язці сюжету. В цілому гра швидше або не виправдовувала надій (розвиток сюжету, час гри, варіативність і вплив виборів на хід гри), або просто виявлялася незручною (помилки в перших версіях, простий і нудний геймплей, QTE, піксель-хантінг).
Загалом я нарахував одразу 5 елементів, які досить вміло використані творцями вже на самому початку гри. І все це добре відомі прийоми, що ще раз підтверджує істину про те, що часом не потрібно винаходити велосипед, просто вміти користуватися тим, що є.
1. Герой-кліше. З перших хвилин гри ми виявляємо головного героя в лицарському амплуа: він (а разом з ним і ми) потрапляє в ситуацію, в якій найадекватніший шлях поведінки – захист дівчини від п'яного хаму. Обмежений вибір реплік так чи інакше обертається навколо скромності/небагатослівності Вовка та його готовності допомогти (захистити, вислухати, поставитися без зневаги, підкинути грошей). Його типаж – це «свій хлопець», а не «захисник закону», що також провокує інтерес до історії (через розбіжність ролі «шерифа» та типажу). До речі, порівняно з оригіналом Бігбі зробили симпатичнішим, додавши брутальності. Також дещо втомлена манера мови і пом'яте обличчя знижують скепсис щодо героя: образ «сяючих обладунків» міг би лише посилити його. Таким чином, з перших сцен ми вже отримуємо достатньо інформації, щоб зацікавитися продовженням – герой внутрішньо складний, готовий постояти за себе та за інших і при цьому не є бездоганним (зокрема, перша сутичка закінчується не зовсім на його користь). .
2. Сеттинг. Змішуючи у потрібній пропорції стиль коміксу з нуаром, автори явно розраховували на обидві аудиторії. Обидва стилі споріднює «любов» до спрощень і акцентів, що у Wolf among us дозволило однаково добре пропрацювати емоційні аспекти як осіб персонажів, так і обстановки/ландшафтів. Багато сцен намальовані з гарним кінематографічним почуттям світла, тіні та композиції. Навіть графічно сеттинг підкреслює зв'язок із казкою, зокрема. незвичайним вибором тонів: замість тривожного темно-фіолетового світліший сливовий і пурпурний, замість хворобливо-жовтого – яскраві відтінки зеленого, на зразок весняного, малахіту, оливкового та цитрусового, плюс багато неону (рожевий, блакитний, помаранчевий). Зрештою і сам собою нуар – це теж казка, похмура казка для розчарованих дорослих. Та й справжні народні казкиніколи не були світлими: вони були покликані застерігати або завчасно примирити людину з похмурою реальністю. Просто в нуарах глядач отримує задоволення не від надій і радостей героїв, а від того, що має рацію у своєму «розчарованому знанні» про мир і людей.
3. Детективна лінія. Один із ключів до створення будь-якого сюжету – це поява загадки. Детективи будуються питанням «Хто вбив?» (або супутніх йому). Оскільки це ще й нуар, інакше й бути не могло. Цікавість або пошук натяків/доказів – один з кращих способівконтрабандою протягнути ідентифікацію з героєм. Просто тому що читача/глядача та героя спільне бажання об'єднує набагато краще, ніж збіг рис характеру чи зовнішності. Мало хто, наприклад, вважати себе схожими на Еркюля Пуаро (його навіть власний автор недолюблювала і все поривалася прикінчити), проте цей герой викликав значні симпатії у читачів.
4. Любовна лінія. Натяк на романтичні почуття Вовка до Сніжка у грі з'являється досить рано, так що розвиток подій мимоволі розглядається і в цьому ключі. Тут явно використовується відсилання до інших ігор з романтичними лініями, що знову-таки змушує багатьох гравців чекати на якусь розв'язку (наприклад, еротичної сцени). Незалежно від того, як розвиватиметься ця лінія, завдання залучення вже виконано, якщо хоча б один із персонажів цікавий. Цікаво й те, що для гравців, вже знайомих з коміксом, ця логіка залучення теж працює, хоча вони і знають, що у грі стосунки Вовка та Сніжки нічим не закінчаться (гра виступає в ролі приквела коміксу, а значить, не може показати те, що трапиться лише в епізодах коміксу). Ті, хто читав комікс, вже симпатизують героям настільки, що погоджуються навіть на нюанси діалогів, а не повноцінний розвиток відносин.
5. Символізм. Досить швидко можна збагнути, що сюжет гри будується інтерпретації казкових історій, і це також причина подивитися, що буде далі – тобто. які ще знайомі фабули отримуватимуть незвичайне тлумачення. Крім того, у грі дуже багато прихованих символічних натяків та алюзій, розгадка яких є улюбленим заняттям деяких геймерів. Таким чином, можна відзначити, що когнітивний інтерес може бути підтриманий не лише основною лінією сюжету (детектив, лав сторі), а й тлом і деталями. Наприклад, зав'язка сюжету – це вбивство дівчини, а й символічне повідомлення. Героїню звуть Faith, тобто. «віра» (з англ.: віра в релігійному сенсі, довіра, вірність, чесність), таким чином загибель віри або її втрата – це ще й буквальний вираз, що відбувається з багатьма героями історії. Я вже не кажу про прості алюзії, на зразок назви сигарет (Huff and Puff) або вивіски (Glass slipper shoes), які добре зрозумілі англомовним. Також у грі повно натяків на більш складне прочитання історії: наприклад, через існування перетворення на інших (за допомогою чарів або інших предметів, на кшталт ослячої шкіри Віри) існує безліч інтерпретацій про персонажів гри. Багато хто, наприклад, вважає, що Вовк жодного разу не зустрічається з Вірою (вона вже мертва на той час) і в першому епізоді нею вдає Нерісса. Є й більш екстравагантні версії, які вважають, що головним лиходієм у грі є Колін (що заважає йому перетворитися на когось?) чи Синя Борода.
Таким чином можна побачити досить цікаву закономірність. Творці гри чудово розуміли обмеження свого підходу, жанру та технічних можливостей (графіки, движка і т.д.), і при цьому максимально використовували сюжетні та символічні елементи для залучення в гру. Гра вийшла насиченою саме за рахунок складної системимотивів і тем із проживанням сценарію. Особливо цікавим виявилося використання натяків та імітацій для розширення морального звучання виборів у рамках гранично обмеженої моделі (модель сліпого слідування). Парадоксально, але для ілюстрації моральних дилем в іграх «Вовк серед нас» підходить набагато краще, ніж багато ігор з розгалуженим наративом і безліччю кінцівок. І цей парадокс не випадковий: і в реального життяетичний вимір вчинків і дій виникає не тільки на тлі роздоріжжя трьох доріг з вільним вибором. Складність вибору, у тому числі дилеми «найменшого зла» або «виключень із універсального правила для всіх ситуацій» — ось що спонукає ставити питання про етику і вчитися чогось нового в цій сфері.
Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Shift+Enterабо , щоб повідомити нас.
Вконтакте
Незалежні розробники та видавці в одній особі Telltale Games, на рахунку якої вже значиться близько 25 ігор, відрізняються однією характерною особливістю. Всі ігри студії в основному виходять епізодично, об'єднуючись у тематичні сезони, точнісінько як у світі сучасних серіалів. В обоймі компанії, до того ж, ігрові адаптації до популярних фільмів, телевізійних шоу та коміксів. Справжне коханнята відданість фанатів Telltale Gamesзаслужила після виходу еталонного першого сезону The Walking Dead» (« ходячі мерці). З того часу ігри компанії отримали величезний кредит довіри шанувальників, а новий проект – «», миттєво прикував увагу громадськості. І як показав реліз, – безумовно не дарма.
http://youtu.be/azdK8yDC1lA
- Назва
- Розробник: Telltale Games
- Жанр: Пригоди, Графічний роман.
- Рік: 2014
- Metacritic: 77 із 100
«Весь світ – театр. У ньому жінки, чоловіки – усі актори» ©У.Шекспір
» - це інтерактивний графічний роман, заснований на всесвіті коміксів Fablesза авторством Білла Віллінгема. Тут, персонажі казок, міфів та легенд змушені купувати Чари, щоб приховувати свій справжній вигляд від мешканців Нью-Йоркде вони оселилися. Життя не з легких, а грошей на Чаривистачає далеко не у всіх. В світі "" Великий Сірий Вовкдобре відомий за казкою « Червона Шапочка», а за сумісництвом – головний герой гри, працює шерифом на правоохоронці, і намагається спокутувати свої колишні гріхи. Білосніжкає заступником місцевого управлінця, Красуняі Чудовиськорозбираються у відносинах, на тлі фінансового стану, що погіршився, а Русалката низка інших героїнь казок і зовсім змушені займатися проституцією, щоб хоч якось звести кінці з кінцями.
І все це виконано у чудовому нуарному стилі. Нуар тут не такий, як у нещодавньому фільмі «Німеччина», але цілком може з ним посоперничати. Феєрія яскравих фарб грає на підвищеному контрасті, всі ці фіолетові тіні, помаранчеве світло та вугільна темрява створюють неповторний вигляд для гри.
"Faith"
Перший епізод, одразу після атмосферного ролика-заставки, кидає гравця у саму гущу подій. Бігбі- той самий сірий Вовк, приїжджає на виклик містера жабаскаржиться на шум та безладдя у сусідів. Прибувши на місце, він стикається з Дроворубомта дівчиною на ім'я Віра. Бігбі вплутується в конфлікт, що веде за собою дуже жорстоку бійку з ефектним випаданням з вікна. Дівчина дякує за порятунок, але не минає і дня, як головний герой виявляє відірвану голову дівчини на порозі свого будинку.
Він це запам'ятає
Telltale Gamesз перших хвилин епізоду радують шанувальників своєї творчості фірмовим стилем, варіативністю прийняття рішень, сюжетом, що інтригує, і цікавим екшеном, заснованим на quick time events. За великим рахунком, з тих же часів. Ходячих мерців» механіка не зазнала жодних помітних змін. Ми, як і раніше, досліджуємо локації, беремо участь у катсценах, де потрібно вчасно натискати кнопки на контролері, щоб ухилятися від ударів або перестрибувати перешкоди, ведемо цікаві діалоги з численними персонажами, де від вибору реплік залежатиме подальше ставлення їх до головного. І ось тут починають закрадатися сумніви, а чи так ухвалені нами рішення, вплинуть на подальший розвитокподій? Складається стійке враження, що від того, чи будемо всім грубити, застосовувати силу і поводитися як аморальна особистість, чи кинемо всі сили на допомогу та вирішення проблем інших персонажів, у фіналі не зміниться ні чого, а всі рішення вплинуть лише на відношення тих самих персонажів до Бігбі. Але, якимось чином, розробникам вкотре вдається змусити гравця перейнятися почуттями до персонажів і досить сильно вживати роль головного героя, намагаючись, разом з Бігбі, довести оточуючим, що він не такий поганий, як усі звикли рахувати.
"Smoke and Mirrors"
І якщо з відносинами між персонажами у творців гри все вийшло, то важкий моральний вибір, який кілька разів за гру постає перед головним героєм, вийшов не таким уже й важким. Якщо в першому сезоні « The Walking Dead», гравець відчайдушно намагався вибрати менше з двох лих за невблаганний час, після чого панічно боявся того, чи виявиться зроблений вибір невірним. Але й правильного вибору був як такого.
Тут немає тих емоцій. Гравцю за великим рахунком все одно, куди вирушить головний герой насамперед. Підозра, що зроблений вибір у результаті ні на що до ладу не вплине, посилюється все більше, в міру проходження гри.
"A Crooked Mile"
Як видно, механіка не змінилася, але її складові виконані на дещо іншому рівні, який починає сприйматися дещо інакше. І якщо драматичних моментів і ситуацій, де гравця розривають суперечливі почуття та муки вибору, у грі стало не стільки менше, скільки зменшилося напруження самих пристрастей, то ось рішення урізати дослідницький елемент, прийде до душі багатьом. Тепер не потрібно, як це було в Sam & Max» колесити туди-сюди в пошуках предмета, який був випадково пропущений, і без якого сюжет рухатися далі не бажає. Дослідження в «» зводяться, в основному, до розслідувань на місці пригод та/або злочинів, з побудовою логічних висновків та моделюванням подій. І виконано це набагато краще, ніж у « », де розслідування було поставлено на чолі всього геймплея.
"In Sheep's Clothing"
Взявши бадьорий старт у першому епізоді, «» здувається, і в інших випусках, показує себе досить мляво. Здебільшого ми розмовляємо з різними персонажами у різних локаціях, а через 2 години виявляємо черговий раптовий поворот подій, дивимося «у наступній серії»… Аж до фінального епізоду, Telltale Gamesначе розгойдуються, щоб приголомшити гравця у фіналі. І по суті так воно і є. Фінальний епізод, мало того, що може похвалитися великою кількістю екшену і насиченості подіями, так виплескує назовні всі, прийняті раніше, рішення гравця. І якщо вони, не сказати, щоб кардинально впливають на розвиток подальших подій, але добре змушують понервувати і згадати, а часом і пошкодувати про той чи інший вчинок. Чого тільки вартий фінальний суд! Загалом, побоювання, які виникають у процесі 2-4 епізодів, розвіюються якщо й не повністю, то у значній своїй частці.
"Cry Wolf"
А ось фінал викликає суперечливі почуття. З одного боку, він різко перевертає сприйняття гравця. За законом жанру все виявляється далеко не тим, чим здається. Але виходить так, що весь перший сезон – це аж ніяк не самобутній завершений проект, а лише грандіозна зав'язка для продовження, якому тепер однозначно бути! Telltale Gamesще є чим нас здивувати, а хватки своєї компанії не втратила.
Підсумки:
Вид та дизайн: 10
Сюжет: 9
Стабільність: 9
Якість графіки: 6
Звук та музика: 8
Реграбельність: 9
Геймплей: 7
Плюси:
Візуальний стиль та нуар
Варіативність та закручений сюжет
Поліпшена дослідницька складова
Мінуси:
Немає колишнього драматизму та напруження емоцій
У технічному плані гра застаріла
Це лише велика зав'язка для майбутнього сезону
Telltaleпродовжує крокувати переможною ходою, радуючи всіх фанатів якісних квестів та просто незвичайних ігор. Рік тому весь ігровий загал був у захваті від інтерактивного коміксу з елементами квесту за мотивами. Розробники в свою чергу оцінили масштаб власного успіху і вирішили уявити гру, яка відрізняється від ходячих мерців лише історією, що розповідається. Так вийшло The Wolf Among Us– дуже атмосферний детектив із персонажами дитячих казок у головних ролях.
Але герої казок зовсім не означають, що гра стала дитячою чи несерйозною. Навпаки, маємо жорстокий нуар-детектив з похмурим головним героєм. Його, до речі, звуть Бігбі Вульф і він шериф. Шериф, який покликаний підтримувати закон та порядок серед казкових істот, що мешкають у сучасному мегаполісі. Слідкувати, щоб частинка казкового світутак і залишилася прихована від очей звичайних людей. Адже насправді милі, добрі та хоробри герої суцільно психопати та аморальні особистості, але це вже деталі, які приємніше розкрити самому, поринувши у кругообіг подій The Wolf Among Us.
Насправді Бігбі Вульф не лише шериф, він ще й той найбільший і страшний сірий вовк із казок. Однак у своєму альтернативному житті він суворий поборник закону. За нього нам і доведеться грати. Якщо ви хоча б годинку-другу приділили торішній The Walking Dead, то фактично вже знайомі з ігровим процесом, про який далі йтиметься. Гра побудована за принципом інтерактивного коміксу. Герої спілкуються між собою, а нам час від часу необхідно вибирати одну із фраз для підтримки розмови.
За цією не дуже важливою реплікою можуть ховатися серйозні наслідки. Персонажі в The Wolf Among Us запам'ятовують ваші слова та вчинки, що згодом тягне за собою реакцій у відповідь. Це зовсім не обов'язково трапиться в наступній сцені, ні. Просто нелінійний сюжет гри після вашої фрази піде зовсім іншим шляхом і назад вже нічого не повернеш.
У вільний від балачки час гра подарує нам трохи класичного квесту. Блукання по локації, збирання та використання предметів. У порівнянні з The Walking Dead, інтерфейс трохи підтягнувся, став зрозумілішим і логічнішим. Квестова складова при цьому однаково відсунута навіть не на другий, а на третій план. Гра будується навколо сюжету, в якому гравець більше спостерігач, ніж учасник.
Зрідка урізноманітнюють ігровий процес екшен-сцени. Така буде вже на початку гри, ніби розкриваючи всі можливості The Wolf Among Us. Суть цих сцен у швидкому та своєчасному торканні певних точок на екрані, або виконанні свайпів. Решта Бігбі Вульф зробить сам.
Картинка зробила помітний крок уперед порівняно з попередньою грою від Telltale, але, як і раніше, стилізована під комікси. Зрозуміло, враховуючи такий перекіс гри у бік інтерактивних сцен за участю гравця, не можна не відзначити, наскільки якісно та скрупульозно опрацьовано образи персонажів. Заодно з'являється можливість порівняти класичних персонажів казок зі своїми варіантами з гри. Звук теж на рівні, діалоги озвучені англійською, а ось російських субтитрів немає, тому знання англійської не лише вітається, а й є необхідністю.
Висновок досить простий. Якщо ви фанат квестів чи просто незвичайних ігор, то чергову гру від Telltale пропускати не можна. The Wolf Among Us - це захоплюючий і біса атмосферний проект, навіяний серією коміксів, в основу яких лягли відомі всім і кожному герої казок. При цьому гра є повноцінним детективом, в міру жорстоким та похмурим. Поки доступний лише перший епізод, оглядаючись на The Walking Dead, можна не сумніватися, що нові не забаряться.
рейтинг
ESRB: M - Mature
PEGI: 16
вимоги
Ігровий процес
The Wolf Among Usє пригодницькою грою з «point-and-click» інтерфейсом, де гравцеві надається можливість дослідження довкіллята взаємодії з персонажами від імені головного протагоніста гри - Бігбі Вовка ( Big Bad Wolf *). Як і попередньої гри студії (« The Walking Dead») гравець може обирати подальший розвиток сюжету за допомогою багатоваріативних діалогів з іншими персонажами, а також безпосередньо діями під час гри, які вплинуть не тільки на події поточної гри, а й позначаться на розвитку наступних епізодів. Наприклад, вибір підозрюваного чи подальшого спрямування розслідування. як і в The Walking Deadважливі рішення гравця реєструються, але в їх основі складається статистика вибору всіх гравців, показувана кінці кожного епізоду.
Епізод 1. Faith («Віра»)
| Рецензії | |
|---|---|
| Зведений рейтинг | |
| Агрегатор | Оцінка |
| GameRankings | (PS3) 87.00% (PC) 86.14% (X360) 80.96% |
| Metacritic | (PS3) 85/100 (PC) 85/100 (X360) 82/100 |
| Іншомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Destructoid | 8/10 |
| GameSpot | 8/10 |
| IGN | 9/10 |
| Joystiq | |
| OXM | 8/10 |
| PC Gamer (US) | 90/100 |
| Polygon | 8/10 |
| VideoGamer | 8/10 |
| Російськомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Ігроманія | 9,0/10 (сайт) 8,5/10 (журнал) |
Дія першого епізоду – «Віра» – починається з розмови антропоморфної жаби Жаба ( Mr. Toad) і шерифа Бігбі Вовка, в ході якого ми з'ясовуємо, що з кімнати Дроворуба долинає дивний гучний шум. Бігбі, що піднявся на другий поверх у кімнату Дроворуба, втручається з ним у бійку, коли дізнається, що він погрожував і бив незнайому жінку, а незабаром обидва падають з вікна (Бігбі випадково падає на машину Жаба). Після цього, Дровосек намагається задушити шерифа, але в останній момент незнайомка рятує Бігбі, встромивши в голову Дровосека його сокиру. Під час прощальної бесіди, Бігбі дякує їй за допомогу, а жінка каже йому - «Ти не такий страшний, як усі кажуть» - і йде.
Повернувшись додому, Бігбі дізнається, що з Ферми - місця, де живуть Сказання, які не можуть собі дозволити гроші на Чари - вкотре втік Колін, один із Трьох поросят. Після розмови з ним, Бігбі лягає спати, але пізніше він чує стукіт у двері. На порозі своєї квартири, шериф бачить Білосніжку, яка просить його спуститися разом із нею до входу до «Розкішні апартаменти Вудлендс». Там, під курткою охоронця, Бігбі знаходить відрубану голову незнайомки і розуміє, що хтось навмисне залишив її на порозі, а Сніжка вирушає до заступника мера Ікабода Крейна, щоб розповісти йому про те, що сталося.
Крейн наказує Бігбі та Сніжку знайти винного, поки весь Фейблтаун - місце, де живуть Сказання, що користуються Чарами - не дізнався про вбивцю. Після цього, у книзі, Бігбі та Сніжка знаходять інформацію про вбиту жінку (яку звуть Вірою) і про її чоловіка - принца Лоуренса, а незабаром дзвонить Жаб, який повідомляє, що хтось проник і нишпорить у кімнаті Дроворуба. Перед гравцем постає перший «важкий» вибір - вирушити до Жаба або до принца Лоуренса, який згодом вплине на сюжет епізоду.
Зрештою з'ясовується, що у Дровосека побував Тру-ля-ля, один із двох близнюків-вбивць. Жаб (у першій версії подій) розповідає Бігбі та Сніжку про те, що Тру щось шукав у квартирі Дроворуба, але не знайшов, а також негідник попередив Жаба, що якщо він комусь розповість про інцидент, близнюки повернуться і вб'ють його сина - Ті-Джея. У той момент, коли Бігбі і Сніжка приїжджають до принца Лоуренса, де вони знаходять ховається в шафі Тру (у другій версії подій, Бігбі і Сніжка приїжджають до принца раніше за Тру-ля-ля і самі ховаються від нього в шафі до певного моменту), який збігає з місця події, але шерифу вдається наздогнати його. Після короткої розмови до Бігбі тихо підкрадається Тра-ля-ля і вдаряє по голові, позбавляючи свідомості.
Незабаром Сніжка приводить Бігбі до тями і каже, що після того, як Близнюки побили його, вони втекли. Замовивши таксі, шериф прощається зі Сніжкою, а сам вирушає до бару «Цокіт копит», де зустрічає Дровосека. Бігбі звинувачує у вбивстві Віри, але Дровосек заперечує, повідомляючи, що він невинний. Потім, якийсь Грен нападає на Бігбі, щоб захистити Дроворуба, але шериф, розлютившись, і втративши частково ефект Чар, перемагає Грена.
У цей момент, у бар приходить Тру, і у Дровосека з'являється шанс втекти. Перед гравцем постає новий «важкий» вибір – схопити Тру-ля-ля чи Дроворуба. Після цього шокований Бігбі виявляє поліцейських, які знайшли біля порога в «Розкішні апартаменти Вудлендс» нову голову, цього разу – Сніжки.
Епізод 2. Smoke and Mirrors («Дим та дзеркала»)
| Рецензії | |
|---|---|
| Іншомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Destructoid | 8/10 |
| Game Informer | 7,5/10 |
| IGN | 8,5/10 |
| Joystiq | |
| Polygon | 8,5/10 |
| VideoGamer | 7/10 |
Бігбі знаходиться у «Вестсайдській поліцейській дільниці» на допиті у жінки-детектива Браніган щодо знайденої у «Розкішних апартаментів Вудлендс» відрубаної голови Сніжки. Несподівано, детектив і весь персонал поліції непритомніє, а до кабінету входить Ікабод Крейн, який пояснює, що все сталося через застосоване ним заклинання зі стирання пам'яті.
Після цього вони повертаються в офіс Вудлендса, щоб розпитати Дровосека або Тру-ля-ля (залежно від вибору гравця) про два вбивства. Шоком для всіх стає те, коли до кабінету допиту заходить Сніжка, яку всі вважали загиблою. Вона розповідає шерифу про те, що після їхнього прощання біля бару «Цокіт копит», їй знову зателефонував містер Жаб, який повідомляє, що його син Ті-Джей знайшов труп підробленої Сніжки і тепер плаче. Після розмови з хлопчиком-жабою, Бігбі та Сніжка вирушають до Відьома Колодязя, де після перевірки трупа, тіло несподівано перетворюється на троля, яким виявляється Лілі - сестра Холлі, барменші та власника бару, яка зникла безвісти кілька тижнів тому.
Вони вирушають до Холлі, щоб розповісти їй правду про сестру, а та каже їм, що востаннє бачила її у справжньому «звалищі» – клубі «Солодкий десерт». Бігбі їде туди і зустрічає господаря бару Джорджі Порджі та одну з його стриптизерок – колишню русалочку Неріссу, після чого гравцеві дається новий «важкий» вибір – розгромити клуб або просто попросити господаря віддати шерифу книгу, в якій записані всі стриптизерки клубу. Нерісса йде в кімнату для дівчат і Бігбі йде за нею, щоб дізнатися про Лілі, а вона розповідає про те, що востаннє бачила Лілі з кимось на прізвисько «Містер Сміт», який орендував кімнату «207» у готелі «Обійми».
Герой вирушає до готелю, де дізнається, що там на ресепшені працює Красуня, щоб платити за квартиру. Шериф просить у неї відкрити кімнату, але раптово в готель приходить Чудовисько, з яким у Бігбі зав'язується нетривала сутичка і вони ламають двері до кімнати. Там Бігбі, Красуня та Чудовисько бачать жахливу картину: ліжко з квітами та в крові. Перевіряючи кімнату, вони знаходять фотографію, на якій зображений Ікабод Крейн, котрий кохається з Лілі у вигляді Сніжки. За всім цим спостерігає сам Крейн через Чарівне дзеркало, яке розбиває Чарівною лампою.
Епізод 3. A Crooked Mile («Скручена стежка»)
| Рецензії | |
|---|---|
| Іншомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Destructoid | 7,5/10 |
| Eurogamer | 7/10 |
| GameSpot | 8/10 |
| IGN | 9,2/10 |
| PC Gamer (US) | 8,8/10 |
| Machinima | 7/10 |
| Escapist | |
Епізод починається з того, що Бігбі тримає фотографію, де зображений Крейн та зачарована під Білу Лілі. Бігбі вирушає на похорон Лілі, щоб попередити Білосніжку про Крейна. Після їхньої розмови на них нападає Тру та Тра. Внаслідок чого Бігбі, Грен та Холлі одержують поранення. Після того, як Бігбі перев'язали, вони дізнаються, що Крейн має зустрітися з відьмою, яка постачала йому Чари. У цей момент входить Синя Борода з вимогою обшуку квартири Крейна, і перед гравцем постає вибір: піти оглянути квартиру Ікабода Крейна, офіс Тру і Тра або піти в бар «Цокіт Копит» і оглянути речі Лілі, від вибору гравця може залежати подальший сюжет гри. У будь-якому випадку гравець дізнається, де мешкає ця відьма. Однак, коли ви приходите до неї в квартиру, ви не знаходите нікого, окрім маленької дівчинки, доньки відьми. Але, виявляється, це і є відьма. Від неї ми дізнаємося, що Крейн узяв у неї кільце "Розсіювання", за допомогою якого він хоче зняти закляття мовчання з дівчат зі стрип-клубу "Солодкий десерт". Коли Бігбі з Білосніжкою приходять до клубу, вони виявляють Крейна, який допитує одну зі стриптизерок. Як виявляється, Крейн шалено закоханий у Білосніжку, і він справді давав Чари повіям, щоб вони виглядали як Білосніжка, але він запевняє, що він їх не вбивав. Білосніжка вірить йому, але його все одно заарештовують за крадіжку грошей із скарбниці Фейблтауна. Вони виходять із клубу, і тут їх оточують машини, а з них виходять Тру та Тра та Кривава Мері. Вони хочуть, щоб вони віддали Крейна. Але Бігбі відмовляється. Близнюки розстрілюють Бігбі з дробовиків, і Бігбі падає, але через мить встає і йде до близнюків, попутно перетворюючись на Вовка. У близнюків закінчуються патрони. Бігбі кидає Тру в криваву Мері або у вивіску. Потім він притискає Тра до стінки, і тут у гравця встає вибір: пощадити чи вбити Тра. У разі вбивства Бігбі вирве йому кадик. Але коли Бігбі відволікається на реакцію Білосніжки, у нього стріляє Кривава Мері срібною кулею. Бігбі падає, Кривава Мері бере сокиру Дроворуба і збирається відрубати Бігбі голову. Білосніжка, щоб урятувати Бігбі, віддає їй Крейна. Перед відходом Кривава Мері ламає руку Бігбі і їде разом із Крейном. У цьому закінчується третій епізод.
Епізод 4. In Sheep's Clothing («В овечій шкурі»)
| Рецензії | |
|---|---|
| Іншомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Destructoid | 7,5/10 |
| GameSpot | 7/10 |
| IGN | 6/10 |
| Joystiq | |
| PC Gamer (US) | 80/100 |
Епізод починається з того, як доктор Свиняче серце дістає уламки срібної кулі з тіла Бігбі в його ж квартирі, останній сам собі вправляє зламану руку. Разом з ними знаходяться Білосніжка та Колін. Лікар застерігає, що наступна срібна куля для Бігбі може виявитися фатальною, і йде. Далі Білосніжка заявляє, що оскільки вона тепер є заступником мера Фейблтауна замість викраденого Крейна, то хоче, щоб усі Сказання, які не використовують Чари, повернулися на Ферму. Це викликає невдоволення Коліна. Залишаючи квартиру Бігбі, Білосніжка каже йому, що на його офісі чекає Нерісса. З наступної розмови між Бігбі та Нерісою стає ясно, що Нерісса не може говорити всю правду через зачаровану рожеву стрічку у неї на шиї (така, до речі, була у Лілі та Віри). Якщо ви спробуєте її зняти, то налякаєте Неріссу. Біля порога до кабінету з'являється Білосніжка та повідомляє, що дзвонили Красуня та Чудовисько, які бажають поговорити. При виході з офісу Нерісса дає натяк Бігбі та Білосніжці, що вони мислять у правильному напрямку. Бігбі заходить у розкішну квартиру Чудовиська та Красуні, через що у нього виникають підозри про те, де вони роздобули для цього гроші. Лунає телефонний дзвінок – анонімний представник Скрюченого Дядечки із загрозою нагадує їм про їхні борги. Красуня зізнається, що позичала гроші у закладі «Вдалу заставу», який належить Дядечці, там же вона бачила сокиру Дровосека, а Чудовисько ж зізнається, що, працюючи в крамниці біля м'ясника Йоганна, бачився з Кривавою Мері. Перед гравцем постає вибір: піти спочатку до «Вдалої застави» або м'ясної крамниці. Якщо піти в «Вдалу заставу», то Джек, який там підробляє, зізнається, що Мері заходила сюди, також Бігбі бачить порожню вітрину з табличкою «Сокира Дроворуба». Потім зайдуть двоє - Диявол з Джерсі, керуючий цим магазином, і сам Дровосек, який опиниться в сказі від того, що сокира зникла. Починається бійка, під час якої він показує свій справжній казковий потворний вигляд. У замкненій шафці опиняється сокира Дроворуба, якою й утихомирюють Диявола. Він каже, що Скрюченого Дядечка неможливо знайти, він весь час «в тіні», навіть Крейн намагався зробити це за допомогою з Чарівного дзеркала, а Мері принесла уламок від дзеркала до м'ясної крамниці. У м'ясній лавці Бігбі зустрічає наляканого продавця Йоганна, який включає кнопку тривоги під прилавком і віддаляється в холодильну камеру. Там розмова продовжується і з'ясовується, що бізнес Йоганна перебрали до рук Дядечка та Мері. Бігбі відчиняє двері в камері, за ними підпільна хімічна лабораторія, а ті, хто там працював, встигли втекти через сигнал тривоги, що ввімкнув Йоганн. Бігбі знаходить закривавлену куртку Крейна, а в ній уламок від дзеркала. Бігбі повертається до Адміністрації Фейблтауна, за допомогою останнього уламка Бафкін лагодить дзеркало. Спочатку воно показує Крейна, якому Мері наказує відлетіти в Париж і не висуватись, але вона відчуває, що за нею стежить дзеркало, і усуває магічне стеження. Пізніше дзеркало показує розташування Дядечки, герої розуміють, що його двері постійно переміщаються (символ Дядячки з'являється на різних дверях Фейблтауна і з часом зникає) і зараз портал знаходиться в парку. Бігбі вирушає туди і стрибає у портал. Він опиняється у будівлі церкви, де його зустрічає крихта Тім, який проводить Бігбі до кабінету Дядечки. Там знаходяться сам скрючений Дядечка, Диявол з Джерсі, Джорджі, Вівіан, Тру і Тра (у разі, якщо Бігбі пощадив його в третьому епізоді). Дядечко пропонує Бігбі поговорити.
Епізод 5. Cry Wolf («Плач, вовк»)
| Рецензії | |
|---|---|
| Іншомовні видання | |
| Видання | Оцінка |
| Destructoid | 9/10 |
| GamesRadar | 9/10 |
| IGN | 9,3/10 |
| Joystiq | |
| GamesBeat | 9,5/10 |
| GamingAge | "A" |
| CheatCC | 4,8/5 |
| Nerdist | 4/5 |
| Machinima | 9/10 |
На початку фінального епізоду показують флешбек основних подій минулих епізодів, після чого показують кабінет скрюченого дядечка де знаходяться Дядечка, Джорджі, Вівіан, Тру і Тра (у разі, якщо Бігбі пощадив його в третьому епізоді). Дядечка зізнається, що Джорджі вбив Віру та Лілі. Після їхньої розмови з'являється Кривава Мері. Починається бійка. Бігбі встромляє ніж у Тру та Джорджі. Тру і Тра (залежно від вибору) залишаються в кабінеті, а решта втікає через портал, включаючи Бігбі. Поранений Джорджі та Вівіан сідають у маленьку машину, а Дядечка та Мері – у лімузин. Починається погоня, під час якої гравцеві надається вибір: наздогнати Джорджі чи Дядечку. У будь-якому випадку з'ясовується, що сам Дядечко наказав Джорджі вбити Віру та Лілі. А стрічки на шиї дівчат зробила Вівіан. Ці стрічки прив'язують голови дівчат до їхніх тіл і якщо зняти їх голова відривається від тіла. Це і є причина, через яку розріз у Віри та Лілі був саме на шиї. Вівіан не витримує та знімає свою стрічку. Потім перед гравцем стоїть вибір: убити Джорджі самому чи залишити його вмирати. У будь-якому разі, після цього Бігбі залишає їх у «Солодкому десерті». Коли Бігбі приїжджає на Металургію Шеппарда, починається жорстока бійка між Бігбі та Кривавою Мері. У ході бійки, Мері знаходить своє справжнє обличчя, а Бігбі перетворюється на величезного вовка, розміром із двомісний гараж. Зрештою, Бігбі вбиває Криваву Мері та знаходить Дядечку. Тут гравець має зробити вибір: привести Дядечку до Білосніжки живим або мертвим. Біля Відьминої криниці Бігбі чекають Білосніжка та інші городяни. Якщо гравець залишить Дядечку живим, він має зробити ще один вибір: кинути Дядечку в колодязь, відірвати йому голову або посадити за ґрати. Якщо ж гравець уб'є Дядечку, то Бігбі кине його в колодязь, а городяни зрозуміють його. Наступного дня Бігбі зустрічає Мухолова, який ось-ось поїде на ферму із Жаббом, його сином і (залежить від вибору) Коліном. Бігбі спочатку хоче поговорити з Білосніжкою, але в неї з'являються невідкладні справи, тому Бігбі одразу виходить надвір. Він проводжає Жабба (та Коліна). ТіДжей просить Бігбі віддати Білосніжці вільхового потай-хоботника. Гравець може погодитись чи ні. Коли вони їдуть, Бігбі бачить Неріссу на тротуарі. Він підходить до неї, щоб попрощатися. Вона зізнається, що вона та інші дівчата хотіли втекти з «Солодкого десерту». Вони вигадували план втечі і Віра мала компромат на людей Дядечки. Однак, Нерісса розповіла про все Джорджі. Джорджі, зрозумівши, що його зрадили, вбив Віру. І Нерісса залишила голову Віри на порозі Бігбі. Вона хотіла, щоб він розібрався у всьому. Їй здавалося, що Бігбі зможе виправити становище. Насамкінець, Нерісса каже Бігбі знайому фразу: «Ти не такий страшний, як усі говорять». Тоді Бігбі починає згадувати діалог із Вірою. Віра так само, як і Нерісса говорила такі фрази: «Ти не такий страшний, як усі говорять», «Тобі подобається моя стрічка?». Бігбі розуміє, що Нерісса зовсім не та, за кого себе видає. Гравцеві доведеться зробити вибір: піти за Неріссою або дозволити їй піти.
| Статті на тему: | |
|
Як побудувати альтанку своїми руками: розглянемо, як побудувати гарну альтанку покроково, вибравши потрібний варіант
Створіть альтанку на своїй ділянці за день Оптимальні матеріалиДля... Перевіряємо на справність тен водонагрівача
ТЕН складається однієї або кількох спіралей, що володіють високим омічним... Робимо підвал у приватному будинку
Навряд чи зараз можна уявити будівництво приватного будинку без... | |
